Біографія Марко Вовчок (1833—1907)
Информация - Литература
Другие материалы по предмету Литература
?ть кріпосницького норову панів. Фізичні знущання з Устини ,та інших кріпаків посилюються з кожним днем. Спочатку пані-інститутка було лає їх, "часом ущипне або штовхне стиха". Знущання, погрози довели Устину до важкого захворювання, але її підняли немічну й погнали знов до панської роботи, називаючи ледащою і погрожуючи ще страшнішими покараннями. Устина показана розумною, мудрою, спостережливою, що виявляється в її оцінках життєвих явищ, у влучних характеристиках людей, зокрема панства. Як і весь трудовий народ, вона в таких важких умовах не втрачала волелюбності, гідності, моральної стійкості, доброти, оптимізму. Устина не підноситься до активного протесту проти панських знущань, але її ненависть до панів також зростає, її симпатії на боці волелюбного Назара і рішучого протестанта Прокопа.
Головний ідейний смисл образу Устини полягає в тому, що в її життєвій долі Марко Вовчок показала в узагальненому вигляді, яким стражденним було життя кріпака, яким нестерпним для людини був кріпацький стан і яким щастям для неї було звільнення з кріпацтва.
Представники молодого покоління Назар і Прокіп наділені рисами бунтарів, активних протестантів проти кріпосницьких пут, що відрізняє їх від персонажів попередньої української прози. Ці мужні люди сміливо протестують проти панських знущань і вириваються від поміщиків, будучи переконаними, що гірше, ніж тут, їм не буде. Вони ще не знають, як зробити життя кращим, але вже задумуються над цим і розуміють, що на перешкоді до того омріяного передусім стоять пани, кріпосницька неволя. Образ Назара яскравий, дещо романтизований, своєю веселою вдачею, бадьорим духом, дотепністю, готовністю допомогти товаришеві. Розум Назара виявляється в досить глибокому усвідомленні ним свого соціального становища, в його влучних, дотепних характеристиках панства. За його висловом, пані-інститутка "дивиться так, що аж молоко кисне", пан - "квач", тому що в своєму ставленні до кріпаків повністю піддається натиску деспотичної та примхливої інститутки. Назар вважає, що спосіб покращення життя - це втеча від панів. Назар здійснює сію мрію про втечу після того, як у важких умовах панщини втратив дитину й дружину.
Прокіп вибухає гнівом і обуренням; перефразовуючи народне прислівя, він говорить, що гноблені не повинні терпіти, він готовий виступити не лише за себе, а й за інших - не важлива риса героя-протестанта. Коли оскаженіла інститутка почала бити бабусю-кріпачку і Устину, він рішуче кинувся на захист їх, схопивши пані за руки і зупинивши її погрозами. За цей бунтарський вчинок пани віддають Прокопа в солдати, але навіть багаторічна солдатська каторга не лякає його. З інституту благородних дівчат панночка вийшла неуком, бо справжні знання її не цікавили. Письменниця висміює панночку, оцінюючи її манірність, неприродність її поведінки з погляду дівчат-кріпачок.
У поводженні з кріпаками інститутка нерідко доходить до садизму. Особливо діставалося Устині. Чоловік інститутки і освічений (лікар), і добріший за неї; але від того кріпакам не легше, бо зрештою він підкоряється жорстокій і владній дружині, своєму класовому оточенню і загальним кріпосницьким порядкам, спрямованим на максимальний визиск кріпака. Повістю "Інститутка" Марко Вовчок переконливо доводила, що визволення селян з кріпацтва є головним завданням доби.