Біографія Марко Вовчок (1833—1907)
Информация - Литература
Другие материалы по предмету Литература
Панська воля" ("Горпина"), "Викуп" тощо. Ця книжка справила велике суспільне враження. Головною темою її було нестерпне, жахливе становище покріпаченого селянства, тобто переважаючої більшості тогочасного суспільства. Найвищого ідейно-художнього рівня досягає Марко Вовчок у зображенні трагічної долі жінки-кріпачки, яка в тогочасному суспільстві зазнала найбільшого приниження і безправя. Цей образ посідає центральне місце в обох збірках "Народних оповідань",
Героїня оповідання "Козачка" Олеся, дівчина з вільної козацької родини, вийшовши заміж за кріпака Івана Золотаренка, потрапила в кріпацьку неволю, в повну залежність від жорстоких панів і тим занапастила себе навіки. Страшна кріпаччина відібрала в неї чоловіка і любимих дітей, а її саму до краю виснажила, замучила, передчасно звела в могилу. Нещасна жінка, "як жила плачучи, так і вмерла плачучи". В правдивому образі Олесі Марко Вовчок зуміла показати найхарактерніші риси мільйонів кріпаків з їх страдницькою долею. Як прокляття цих мільйонів на адресу панства і всієї кріпаччини звучать слова Олесі: "О... панське дворище! Бодай нічого доброго зроду-віку в тебе не вступило!"
В оповіданні "Одарка" розказана трагічна, характерна для поміщицького побуту історія дівчини-кріпачки, яка стала жертвою панської розпусти, а потім обєктом страшних щоденних знущань.
Соціальну повість "Інститутка" Марко Вовчок написала 1858 р. ще в Немирові, а довершувала наступного року в Петербурзі, врахувавши творчі поради Шевченка, який високо оцінив це видатне досягнення української реалістичної прози. Порівняно з попередніми творами Марка Вовчка в "Інститутці" значно ширше, масштабніше охоплено тогочасну дійсність, повніше показано настрої протесту селян проти кріпаччини.
У повісті відтворена історична доля покріпаченого українського села періоду загострення кризи кріпосницької системи, напередодні ліквідації кріпацтва. Зосередившись переважно на зображенні одного поміщицького дворища, Марко Вовчок показує в характерних, типових виявах загострення непримиренних класових суперечностей між кріпаками, доведеними визиском та знущаннями до нестерпних страждань, і поміщиками, до краю розбещеними своїм експлуататорським повновладдям над кріпаком. Кріпосницька петля затягується дедалі тугіше, селяни-кріпаки задихаються, протестують, шукають порятунку, дехто з них дорогою ціною виривається з цієї петлі.
Письменниця, однак, не обмежується показом лише одного маєтку з його мешканцями; тут зображується й наймитське життя в місті; крім різноманітних типів панів і кріпаків, перед нами проходять різні постаті військових. Повість побудована у формі розповіді молодої кріпачки Устини. Письменниця засвоїла оповідну манеру селянок і з великим мистецтвом перевтілюється у свою оповідачку. Це дає їй можливість ніби побути в становищі кріпачки, її очима поглянути на життя панів і кріпаків, з чарівливою щирістю й вірогідністю освітити характерні явища кріпосницької дійсності з класових позицій трудового народу, вільно й природно оперуючи при цьому народнопоетичними художніми прийомами.
Конфлікт, який рухає дію у творі, відбиває протиборство двох основних ворогуючих сил тогочасного суспільства - кріпаків і кріпосників, і в цьому конфлікті й побудований сюжет повісті. Він розгортається в часовій послідовності і по одній лінії; події концентруються навколо головних персонажів - Устини і пані-інститутки.
Серед головних героїв письменниця також виділяє пані-інститутку. Інститутка виступає у творі як основна сила, що визначає, формує долю інших персонажів - позитивних і негативних. У першому розділі письменниця знайомить читача з Устиною та старою панею, образно характеризує гнітючу атмосферу кріпацької неволі, ситуацію, яка склалася перед основними подіями. Це експозиція повісті.
Завязкою твору є приїзд панночки з Києва після закінчення інституту шляхетних дівчат у маєток старої пані. Далі дія розвивається з наростанням напруженості основного конфлікту. Спочатку дається загальна характеристика посилення визиску кріпаків у маєтку пана-лікаря після переїзду туди інститутки. Наступні події яскраво демонструють думку, що "пані, куди далі, то все злісливіша, усе лютіша" робилася. Становище кріпаків ставало дедалі нестерпнішим. В них визрівай стихійний протест. Висхідне загострення конфлікту твору досягло апогею в сцені зіткнення панів і кріпаків у саду. Цей епізод є кульмінацією повісті.
Вузол складних взаємин між представниками двох таборів розрубується: Прокопа віддають у солдати, у звязку з цим Устина звільняється від поміщиків і переїздить з чоловіком до міста. Така розвязка твору. У повісті два покоління панів і два покоління кріпаків. Галерея персонажів в "Інститутці", порівняно з попередніми творами Марка Вовчка, різноманітніша; герої характеризуються значно різнобічніше, з більшим заглибленням у їх психологію.
В образі головної героїні Устини втілені характерні ряси жінки-страдниці, яка живе в умовах страшної кріпосницької неволі, безправності, підневільної праці на панів. 3 дитинства Устина зазнала гіркої сирітської долі. Десятирічною забрали дівчину до панського двору. Скупими, але виразними штрихами передає письменниця задушливу атмосферу Кріпосницької неволі, в якій перебуває героїня. Робота на панів була для Устини остогидлою, виснажливою. Та незабаром і Устині довелося відчути на собі всю жорстокі?/p>