Управління структурою та вартістю капіталу
Методическое пособие - Экономика
Другие методички по предмету Экономика
аме за рахунок:
ліквідації непродуктивних і понаднормативних витрат, що відносяться на собівартість продукції;
ліквідації факторів поставки готової продукції покупцям з відхиленнями від узгоджених технічних та якісних параметрів, які ведуть до зниження оптових цін на ці вироби, отже, прибутку від реалізації;
структурних зрушень в асортименті продукції, що виробляється і реалізується, шляхом випуску рентабельнішої продукції.
Сума всіх неврахованих резервів збільшення прибутку за звітні періоди поточного року визначається у розрахунку на рік та розраховується можливий приріст річного прибутку поточного року за умови використання визначених резервів:
Сума всіх
Коефіцієнт зростанняневрахованих резервів
прибутку звітного року за звітний період
з урахуванням Сума
нецінових факторівочікуваного прибутку
звітного року
Рентабельність продукції у плановому періоді визначається за формулою:
Rплан = Rплц ( 1 + К зростання прибутку зв. пер. з урахуванням нецікавих факторів).
3. На третьому, заключному етапі планування прибутку від реалізації товарної продукції аналітичним методом розрахунок завершують множенням обсягу планової собівартості на планову рентабельність наступного року.
Розрахунок планової суми прибутку за допомогою системи аналізу взаємозвязок затрат, обсягу реалізації і прибутку включає оперування показниками маржового прибутку, валового прибутку та чистого прибутку (рис. 5.4). Крім того, у разі класифікації затрат підприємства залежно від обсягу реалізації продукції розрізняють постійні та змінні затрати.
До складу постійних належать затрати, сума яких не залежить від зміни обсягу виробництва і реалізації продукції в рамках певного часового періоду. Як правило, постійні витрати здійснюються і за умови відсутності основної діяльності. Постійні витрати, у свою чергу, поділяються на абсолютно постійні (здійснення орендних платежів) та умовно-постійні (знос малоцінних та швидкозношуваних предметів).
Обсяг здійснення змінних витрат перебуває у прямій залежності від зміни обсягу виробництва і реалізації продукції. За характером такої залежності змінні витрати можуть мати пропорційний, дегресивний або прогресивний характер росту.
З метою достовірнішого поділу затрат підприємства на постійні та змінні використовуються такі методи, як метод максимального і мінімального значення обсягу виробництва, математично-статистичний метод, графічний метод з побудовою кореляційного поля і т. ін. Розглянемо детальніше метод максимального і мінімального значення обсягу виробництва:
1) по підприємству аналізуються дані звітного року в розрізі щомісячних обсягів виробництва у натуральному (кількісному) вимірі та здійснених фактичних затрат у вартісному вимірі. Із сукупності даних вибирається два періоди з найбільшим і найменшим обсягом виробництва (наприклад, лютий та серпень);
2) аналітиком будується таблиця для знаходження різниці в рівнях обсягу виробництва і затрат. Наведемо приклад:
ПоказникиЗначення показників
Різниця між максимальними та мінімальними величинамиmaxmin1. Обсяг виробництва, тис. шт.8,54,04,5 2. Питома вага, 047.152,93. Сума затрат, тис. грн.247,4152.095,4 |
3) визначається розмір змінних витрат на одиницю виробу за Ктіп мінімальний обсяг виробництва у процентах до максимального; Ктах максимальний обсяг виробництва, у тис. шт.;
4) визначаємо суму постійних витрат:
Розмір (Максимальна сума затрат Мінімальна сума затрат)
змінних =
витрат Кmах
Розмір (247,4 152,0)
змінних == 21,22 грн.;
витрат Кmах
Постійні витрати = 247,4 - 21,22 х 8,5 = 67,03 тис. грн.
Постійні витрати = максимальна сума затрат Розмір змінних витрат Кmах;
5) складається рівняння загального обсягу витрат підприємства, що відображає залежність зміни загальних витрат від обсягу виробництва:
витрати = 67,03 + 21,22 х обсяг виробництва продукції.
На базі системи аналізу взаємозвязок затрат, обсягу реалізації прибутку фінансовий менеджер підприємства вирішує такі завдання:
1. Визначення обсягу реалізації продукції, що забезпечує беззбиткову діяльність підприємства (сума чистої виручки від реалізації продукції = сумі загальних витрат на реалізовану продукцію).
Виручка від реалізації, при якій забезпечується беззбиткова діяльність підприємства за умови неотримання прибутку, називається порогом рентабельності. У вартісному вимірі поріг рентабельності визначається таким чином:
ПорігПостійні витрати
=
РентабельностіРезультат від реалізації після відшкодування
змінних витрат у відносному виразі
У натуральному вимірі поріг рентабельності визначається так:
ПороговаПоріг рентабельності даного товару
= =
кількість товаруЦіна реалізації
змінних витрат у відносному виразі
Постійні витрати підприємства
=
Ціна одиниці товару Змінні витрати на одиницю товару
За умови виробництва і реалізації підприємством товарів різного асортименту порогова кількість товарів окремого асортименту визначатиметься як:
Порогова кількість товару
=Усі постійні
витрати підприємства<