Умови, порядок та правовi наслiдки усиновлення
Информация - Юриспруденция, право, государство
Другие материалы по предмету Юриспруденция, право, государство
ного перелiку таких обставин, вважаСФмо, що, в першу чергу, тут повиннi враховуватися не тiльки iнтереси повнолiтньоi особи, а також i iнтереси усиновлювача. Про це свiдчить норма, яка встановлюСФ, що суд повинен брати до уваги сiмейний стан усиновлювача, зокрема вiдсутнiсть у нього своiх дiтей, можливiсть спiльного проживання з усиновленим, стан здоровя та iншi обставини, що мають iстотне значення (п. 2 ч. 2 ст. 208, ч. 4 ст. 224 СК).
Усиновлювачами може бути, перш за все, подружжя, бо вважаСФться, що iнтересам дитини в своiй бiльшостi вiдповiдаСФ виховання в сiмi. Закон забороняСФ особам, що не перебувають мiж собою в шлюбi, усиновити одну i ту cаму дитину. Мiж тим, за умови, що чоловiк i жiнка проживають однiСФю сiмСФю, суд може постановити рiшення про усиновлення ними дитини. ВважаСФмо, що з таким рiшенням можна погодитися з певними застереженнями. Навiть подiляючи точку зору стосовно того, що фактичне подружжя в соцiологiчному сенсi складаСФ сiмю i може забезпечити дитинi таке саме виховання, як i особи, що перебувають у зареСФстрованому шлюбi, не можна забувати, що такий союз може розпастися в будь:яку мить, що може нанести дитинi ще одну травму. Тому при вирiшеннi цього питання суд повинен зясувати всi обставини справи, вирiшивши, насамперед, головне наскiльки таке усиновлення буде вiдповiдати iнтересам дитини. Законодавець предявляСФ до усиновлювачiв певнi вимоги. Ними можуть бути тiльки повнолiтнi дiСФздатнi особи. Усиновлювач обовязково повинен бути старшим за дитину, яку вiн бажаСФ усиновити, не менш як на 15 рокiв, а при усиновленнi повнолiтньоi особи рiзниця у вiцi не може бути меншою, нiж 18 рокiв. Законом установлено перелiк тих осiб, якi не можуть бути усиновлювачами (ст. 212 СК).
До першоi групи слiд вiднести осiб, якi за станом свого здоровя не можуть виконувати функцii усиновлювачiв: особи, якi обмеженi у дiСФздатностi; визнанi недiСФздатними; перебувають на облiку або на лiкуваннi у психоневрологiчному чи наркологiчному диспансерi; зловживають спиртними напоями або наркотичними засобами, страждають на хвороби, перелiк яких затверджуСФться Мiнiстерством охорони здоровя Украiни (наприклад, туберкульоз, онкологiчнi захворювання тощо).
До другоi групи належать особи, позбавленi батькiвських прав, i цi права на момент усиновлення не були поновленi; були усиновлювачами iншоi дитини, але усиновлення було скасоване або визнане недiйсним з iх вини. До третьоi групи належать особи, якi з iнших обСФктивних причин не можуть бути усиновлювачами, а саме не можуть забезпечити дитинi, наприклад, прожитковий мiнiмум, створити належнi умови для проживання i виховання. До четвертоi групи слiд вiднести всiх iнших осiб, iнтереси яких суперечать iнтересам дитини (наприклад, особи, що мають судимiсть за умисне вчинення злочину проти життя або здоровя фiзичноi особи тощо). Усиновлювачами не можуть бути особи однiСФi статi.
2 Умови та порядок здiйснення усиновлення
Умови усиновлення це згода осiб, якi вiдповiдно до закону мають на це право: самоi дитини; ii батькiв або осiб, що iхзамiнюють; одного з подружжя, якщо вiн не виступаСФ усиновлювачем. Умови та вимоги, яких слiд дотримуватися при здiйсненнi усиновлення, витiкають iз самоi сутi iнституту усиновлення, i призначення iх зводиться до того, щоб усиновлення слугувало виключно iнтересам дитини. Наприклад, якщо на облiку для можливого усиновлення перебувають рiднi брати i сестри, вони не можуть бути розСФднанi при iх усиновленнi, за винятком обставин, що мають iстотне значення (наприклад один iз братiв маСФ фiзичну ваду). Згоду на це обовязково даСФ орган опiки та пiклування. Причому, якщо усиновлення для дитини не СФ таСФмним, брат i сестра мають право знати про нове мiiе ii проживання (ст. 210 СК).
1) Згода дитини на усиновлення. СК установив, що згода дитини може братися до уваги тiльки з того моменту, коли остання може сформулювати i висловити ii у формi, яка вiдповiдаСФ ii вiку. Але для того, щоб дитина дала згоду або вiдмовилася вiд усиновлення, необхiдно щоб вона була поiнформована щодо правових наслiдкiв усиновлення. Вiдмова дитини дати згоду на усиновлення, повинна розглядатися як серйозна перешкода для усиновлення. РЖ лише тодi, коли судом буде встановлено, що заперечення дитини не маСФ пiд собою обТСрунтування i не тягне встановлення перешкод до створення нормальних вiдносин мiж ним i усиновлювачем, усиновлення провадиться без згоди дитини. Це можливо у наступних випадках: якщо дитина у звязку з вiком або станом здоровя не усвiдомлюСФ факту усиновлення, а також, якщо вона проживаСФ в сiмi усиновлювачiв i вважаСФ iх своiми батьками (ст. 218 СК).
2) Згода батькiв на усиновлення дитини. Як правило, усиновлюються дiти, у яких немаСФ батькiв. На жаль, за сучасних умов, поширеними стали випадки, коли батьки, або бодай один iз них, у дитини СФ, але iснуСФ нагальна потреба змiнити догляд за нею, що, безумовно, приведе до iстотних юридичних змiн у iх стосунках. У цих випадках i потрiбна згода кровних (рiдних) батькiв на це. Усиновлення дитини здiйснюСФться за вiльною згодою ii батькiв, тобто тодi, коли мати, батько усвiдомлюють значення своiх дiй та можуть керувати ними. Якщо ж буде встановлено, що згода дана пiд тиском фiзичного або психiчного насильства, внаслiдок збiгу тяжких обставин, вона може бути оскаржена у судi. Мiж тим, вiдмiна усиновлення, що вже вiдбулося, при оскарженнi згоди батькiв можлива лише за умови, що це вiдповiдаСФ iнтересам дитини. Згода батькiв повинна бути безумовною, наприклад, батьки не можуть вимагати, щоб