Украiна пiсля Б. Хмельницького
Информация - История
Другие материалы по предмету История
Правобережнiй Украiнi в 1663-1665 pp. проти полiтики гетьмана Тетерi та повернення польських властей не раз вибухали повстання, що врештi-решт змусили Тетерю зректися булави. Гетьманом було обрано черкаського полковника Петра Дорошенка (внука гетьмана Михайла Дорошенка), якому довелось вступити в боротьбу з кiлькома претендентами на булаву. Зокрема, найдовше проти Дорошенка боровся уманський полковник Ханенко, якого польський король визнав наказним гетьманом Правобережжя.
1667 року згiдно з Андрусiвською угодою мiж РосiСФю та Польщею було закрiплено подiл Украiни на двi частини: Правобережна Украiна (за винятком КиСФва) мала вiдiйти пiд владу польського короля, а Лiвобережжя залишалось за РосiСФю. Запорiжжя мало визнавати владу обох держав.
Дорошенко намагався обСФднати всю Украiну пiд своСФю булавою. Втративши надiю на порозумiння з РосiСФю та Польщею, вiн уклав у 1669 р. союз з турецьким султаном та отримав вiд нього булаву. Це дало змогу Дорошенковi спертися на пiдтримку Кримського ханства та Буджацькоi орди й розпочати витiснення польських вiйськ та козакiв Ханенка з Правобережжя.
3. Турецька агресiя
У1671 р. польська армiя на Правобережжi здобула низку перемог, якi спонукали султана безпосередньо втрутитись у боротьбу Дорошенка з Польщею. В серпнi 1672 року султан на чолi турецькоi армii, яка разом з загонами молдавського й волоського воСФвод, вiйськами кримського хана та козаками Петра Дорошенка нараховувала близько 150-170 тис. осiб, зявився пiд стiнами Камянця-Подiльського, залога якого нараховувала всього близько 1060 чоловiк. Найбiльш вiдомий завдяки знаменитiй трилогii класика польськоiлiте-ратури Генрiка Сенкевича оборонець Камянця Юрiй (РДжи) ВолодиСФвський (останнiй роман трилогii так i називаСФться "Пан ВолодиСФвський") був вихiдцем зi старовинного украiнського шляхетського роду, камянецька гiлка якого прийняла католицтво в XVI столiттi.
Пiсля облоги, що тривала близько тижня, почалися переговори про почесну капiтуляцiю, умови якоi передбачали гарантiю збереження життя i майна жителiв мiста, право вiльного виiзду для тих, хто бажаСФ, свободу релiгiйних обрядiв тощо. Коли ввечерi 27 серпня посли обложених повертались назад, начальник артилерii майор Геклiнг пiдпалив порох загинуло понад 500 чоловiк (удвiчi бiльше, нiж пiд час самоi облоги) та було зруйновано значну частину Староi фортецi. Серед загиблих був i герой камянецькоi облоги ("Гектор камянецький", як його називали) ВолодиСФвський.
Наприкiнцi серпня кримський хан, турецькi та козацькi загони рушили в похiд на Львiв. Рiч Посполита змушена була пiти на тяжкi умови мирного договору, укладеного в жовтнi в султанському обозi пiд Бучачем сплатити контрибуцiю в сумi 80 тисяч талерiв та щорiчно виплачувати султану 22 тисячi червоних золотих данин. Територiя Подiльського воСФводства повнiстю вiдходила до Туреччини, П. Дорошенко ставав гетьманом Украiни "в старих кордонах". Польськi залоги повиннi були протягом двох мiсяцiв залишити територiю Правобережноi Украiни.
Все колишнСФ Подiльське воСФводство склало велику адмiнiстративну одиницю СФйялет (або пашалик). У 1681 р. на його територii проживало близько 40 тисяч жителiв, найбiльше мешкало в Приднiстровi, а територiя вздовж кучманського шляху та у верхiвях Пiвденного Бугу була майже повнiстю спустошеною. В Камянцi налiчувалось 3414 мирних жителiв, зокрема 280 украiнських родин. Украiнська громада в Камянцi зберiгала своСФ самоуправлiння. Константинопольський патрiарх призначив для Подiлля православного СФпископа.
У Камянцi розмiстилась велика турецька залога близько 6 тисяч, половину з якоi складали яничари. Турецькi вiйська мали великi труднощi iз забезпеченням продовольством. У вереснi 1673 р. 30-ти-сячна польсько-литовська армiя пiд командуванням гетьмана Яка Собеського розбила пiд Хотином 40-тисячну турецьку армiю. В жовтнi 1676 р. польськi вiйська знову перемогли. Було укладено Жу-равненський трактат, згiдно з умовами якого Польща перестала давати данину, проте Камянець залишався за Туреччиною.
У 1674-му та 1675 роках турецько-татарськi загони здiйснюють напади на Правобережну Украiну, де спалахують повстання проти Дорошенка. Гине багато мешканцiв мiст Ладижина та Уманi.
У 1676 р. Дорошенко здаСФ булаву та виiжджаСФ на Лiвобережжя, а згодом до Москви (цар призначаСФ його воСФводою у Вятку та надаСФ йому значнi маСФтки в Росii). Правобережнi полки опинились пiд владою Самойловича. Турецький султан намагаСФться вiдновити свiй протекторат над Правобережжям. З цiСФю метою в 1677-му та 1678 роках здiйснюються походи турецькоi армii на колишню гетьманську столицю Чигирин. Пiд час одного з татарських нападiв Юрiй Хмельницький, який приняв сан ченця, потрапив у полон. За наказом султана його розстригли та посадили в мiстi Немировi зтитулом "Князь Сарматii".
За Бахчисарайським договором 1681 р. мiж РосiСФю, Туреччиною та Кримським ханством Правобережжя визнано пiд турецькою владою.
1683 року стався перелом у вiйнах, якi вели проти Туреччини СФвропейськi держави: польська армiя на чолi з королем Яном Собесь-ким, що прийшла на допомогу обложенiй столицi Австрii Вiдню, за допомогою союзникiв розгромила турецьку армiю. В боротьбi з Туреччиною брали участь й козаки вiдновлених на Правобережжi полкiв (найвiдомiший з полкiв у Фастовi очолив Семен Палiй). Резиденцiя наказного гетьмана розташувалась у Немировi.
У травнi 1684р. утворилась Священна Лiга антитурецька коалiцiя, що скла