Украiна на рубежi XXI столiття
Информация - История
Другие материалы по предмету История
МРЖНРЖСТЕРСТВО ОСВРЖТИ РЖ НАУКИ УКРАРЗНИ
Украiна на рубежi XXI столiття
Роботу виконав:
Микулин Юрiй
ЛЬВРЖВ 2009
Сучасний свiт - надзвичайно складна, суперечлива, але цiлiсна система краiн i народiв, що утворюють земну цивiлiзацiю кiнця XX столiття. У цiй системi функцiонуСФ молода держава Украiна.
Украiнський народ увiйшов до свiтовоi системи не сьогоднi, а принаймнi тисячу рокiв тому, коли iснувала перша його держава - Киiвська Русь, зробив великий внесок у свiтову цивiлiзацiю, збагатив ii своСФю самобутньою культурою, свiтобаченням, науковими вiдкриттями.
Але якраз на зламi XX i XXI столiть саме перед украiнським народом як нiколи гостро постала проблема виживання. Вона повязана з двома великими групами умов i чинникiв - локально-регiональними та глобальними.
Локально-регiональнi умови й чинники, якi поставили украiнську нацiю на грань виживання, повязанi з геополiтичним положенням Украiни - на великому пограниччi СФвропейського Заходу i Сходу.
В останнi декiлька столiть це сприяло наростанню росiйсько-iмперського експансiонiзму та поступовому поглинанню Украiни росiйською, в т. ч. i росiйсько-бiльшовицькою, iмперiСФю.
Наслiдком цього стала майже повна iзоляцiя украiнцiв вiд СФвропейського духовного та iнформацiйного простору i часткове набуття ними рис, характерних для традицiйних азiатських деспотiй: покiрного i пасивного сприймання своСФi долi, яка програмувалася у метрополii; возвеличування свого рабського становища; агресивне ставлення до власних духовних коренiв, що найбiльш яскраво проявлялось у масовому винищуваннi памяток iсторii та культури (на Правобережжi та Лiвобережжi внаслiдок цього майже повнiстю зникли памятки украiнського (козацького) бароко); поява у психологii комплексу неповноцiнностi, меншвартостi, сорому за своСФ украiнське походження тощо.
Ще на початку XX ст., коли Украiна була подiлена мiж двома iмперiями - Росiйською та Австро-Угорською, великi вченi нашого часу - iсторик Михайло Грушевський та географ Степан Рудницький та iн. довели окремiшнiсть розвитку украiнськоi нацii, ii духовно-культурну оригiнальнiсть, автономнiсть, тобто давню закорiненiсть у рiдну землю, природне середовище якоi вплинуло на духовнiсть, побут i господарську дiяльнiсть украiнцiв.
На розлогих просторах схiдноСФвропейського Лiсостепу i Степу украiнство формувалося як древня землеробська нацiя. Незважаючи на надзвичайно складну iсторiю i всупереч iй, украiнство вистояло, розвинулося i збереглося завдяки своiй духовнiй i матерiальнiй хлiборобськiй культурi. Зайвий раз пiдтвердився закон: хто володiСФ хлiбом, той володiСФ свiтом.
Саме тому боротьба за украiнський хлiб була, з одного боку, боротьбою передусiм украiнцiв за своСФ виживання, за свою землю, свою питому культуру, а з другого, жорстокою боротьбою проти украiнства, його культури, за панування над украiнською землею рiзного роду зайд. В цьому iсторичному герцi украiнцi довели, що вони с державним народом, державною нацiСФю.
По сутi, украiнська державнiсть нiколи не переривалася: вона перебувала у явнiй (Киiвська Русь, Козацька держава, Украiнськi держави 1917-1920 рр., самостiйна Украiна з 1991 р) та прихованiй формi (Литовсько-Руська держава, Гетьманщина, УРСР) тощо.
Навiть тодi, коли не iснувало легiтимних (узаконених) украiнських держав, краiни-завойовники не могли викоренити украiнського державницького духу i дiяльностi, якi час од часу вибухали у формi визвольних рухiв i воСФн.
РЖсторико-географiчна послiдовнiсть, своСФрiдне кочування украiнських держав та iх вiдродження на етнiчнiй територii Украiни з духовно-полiтичним ядром - КиСФвом свiдчать лише про одне: питання про сучасне iснування чи неiснування украiнськоi нацii i, звичайно, ii держави с надуманим.
Украiнцi зробили надзвичайно великий внесок у культуру i господарство нацiй-сусiдiв, особливо росiйськоi i польськоi, починаючи вiд лiтопиiя Нестора (автора "Повiстi временних лiт"), релiгiйних та державних дiячiв РЖмперii (Феофан Прокопович, Петро Рутський), i закiнчуючи конструктором космiчних кораблiв СергiСФм Корольовим.
Росiя черпала з Украiни iнтелектуальний потенцiал для свого розвитку i самоутвердження. Цiкаво, що багато украiнцiв, "великих зодчих России", думали, що змiцнюючи своСФю працею iмперiю, вони прославляють Украiну.
Величезною в кiлька тисяч кiлометрiв смугою вiд Слобожанщини i Донщини простяглася через усю Росiйську iмперiю аж до ii далекосхiдних рубежiв украiнська землеробська колонiя. Украiнцi освоювали новi територii не шляхом вiйськовоi експансii, а мирною, передусiм хлiборобською, працею.
В цьому виявилася глобальна мiсiя украiнства: свiтовий украiнський пояс оперезав Земну кулю через усю помiрну зону, починаючи вiд осередку землеробського Трипiлля i закiнчуючи Зеленим Клином на сходi та канадським Саскатуном на Заходi.
Землеробська в своiй основi матерiальна i духовна культура украiнцiв була надзвичайно сприятливою базою впровадження християнства з його загальнолюдськими морально-стичними цiнностями добра, справедливостi й любовi. Украiна стала осередком поширення християнства на сходi РДвропи, а Киiв - справжнiм "третiм Римом".
Як нiде в iнших мiiях, християнство органiчно ввiйшло в душу i свiдомiсть народ