Угорщина та Румунiя
Информация - География
Другие материалы по предмету География
Угорщина
Територiя та географiчне положення. Угорщина унiтарна держава, що складаСФться з 19 областей (медьСФ). Розташована в Центральнiй РДвропi. Вона межуСФ iз сiмома СФвропейськими краiнами: Словаччиною (1), Украiною (2), РумунiСФю (3), СербiСФю (4), ХорватiСФю (5), СловенiСФю (6) та АвстрiСФю (7). Загальна довжина кордону 2171 км, цi ii довшi загальнi кордони зi Словаччиною (677 км), найменшi зi СловенiСФю (102 км) та Украiною (103 км).
Краiна не маСФ виходу до моря, проте ii географiчне положення СФ дуже вигiдним. Через територiю Угорщини проходять вантажопотоки РЖ Росii та Украiни в Захiдну РДвропу, а також iз краiн Балтii та Польщi н Пiвденну РДвропу.
Природа. Бiльша частина територii Угорщини розташована на Центрально-Дунайськiй низовинi. Це зона зниження, що оточена пiвкiльцем гiр. На заходi, iз боку Австрii, розташованi Альпи, на пiвночi, на Кордонi зi Словаччиною, Карпати. На окраiнах Карпат розташоване пасмо вулканiчних масивiв iз найвищою точкою Угорщини горою Кекеш (1014 м). Частина Центрально-Дунайськоi низовини, на i хiд вiд Дунаю, маСФ назву Альфельд. Вона займаСФ близько половини територii i,СФ однiСФю з головних житниць краiни.
Клiмат в Угорщинi помiрний, континентальний. Лiто тут тепле, температура липня +20...+23 С. Зима нетривала й порiвняно тепла, середня температура сiчня -2...-4 С. Для краiни також характернi теплi весна й осiнь. Опади розподiляються нерiвномiрно. У центральнiй частинi Альфельда iхня кiлькiсть не перевищуСФ 500 мм на рiк, РЖ и,i пiвденному заходi й у горах досягаСФ максимуму 900 мм. Пушта розташована мiж ДунаСФм i Тисою й виглядаСФ надзвичайно рiвною. Тривалий час основним заняттям жителiв пушти було скотарство. Але коли в пушту прийшла вода Тиси, степ перетворилася на житницю краiни: тут стали дозрiвати соковитi фрукти, почали колоситися пшениця й наливатися виноград. Спосiб життя мiiевих жителiв змiнився, однак своСФрiднiсть побуту залишаСФться iхньою вiзитною карткою.
У краiнi протiкаСФ головна рiчка Центральноi РДвропи Дунай i його найбiльша притока Тиса. Обидвi рiчки судноплавнi й дають можливiсть виходу до iнших девяти придунайських краiн i Чорного моря.
В Угорщинi розташоване найбiльше озеро Центральноi РДвропи Балатон. Площа його поверхнi складаСФ близько 600 км2, довжина -4 78 км, ширина 15 км. В озерi водиться багато риби: лящ, щука, короп, сом i фогаш (судак), якого особливо полюбляють угорцi. Частина озера Балатон СФ заповiдником, де охороняються численнi птахи й iншi представники тваринного свiту.
РЖз корисних копалин Угорщина маСФ значнi запаси бокситiв i сиро вини для виробництва будiвельних матерiалiв. РД вугiлля, природний газ i марганцевi руди.
РЖсторичний розвиток. РЖсторiя краiни та ii народу СФ досить вигадливою. Тисячу рокiв тому племена напiвкочовикiв-скотарiв, рибалок i мисливцiв жили мiж Уралом i рiчкою Волгою. Потiм вони рушили РЖ на пiвдень i, коли досягли степових районiв, змiшалися з болгарсько-тюркським народом, перейнявши iх бiльш високу кочову культуру. Приблизно в 680 р. угорцi (або мадяри, як називають себе жителi краiни) розташувалися в межирiччi Дону та Днiпра й протягом 150 рокiв, перебували в складi Хозарського каганату. Потiм сiм угорських племен були витиснутi печенiгами на захiд, де обСФдналися з трьома хозарськими племенами. РЖз цих часiв за угорцями закрiпилася назва оногур, що означаСФ десять племен. Звiдси й походить назва краiни. Перебуваючи в протистояннi з трьома могутнiми сусiдами дунайськими болгарами, печенiгами й давньоруськими народами, цi племена обСФдналися пiд керiвництвом Альмоша, вождя найсильнiшого племенi мадяр.
У 895 р, цi племена в пошуках кращих пасовищ перекочували в басейн Середнього Дунаю. iх вабили родючi землi, а також теплий i досить мякий клiмат. Стародавнi предки сучасних угорцiв закрiпили за собою землi Центрально-Дунайськоi низовини i поступово стали переходити вiд кочового способу життя до осiлого. У переказах угорцiв це дiстало назву знаходження батькiвщини.
Переломним перiодом у розвитку краiни й визначеннi ii майбутнього стало правлiння РЖштвана (Стефана) в перiод iз 997 до 1038 р. Вiн старий племiнний розподiл i ввiв округи, сприяв поширенню католицькоi вiри. Угорщина стала визнаною християнською держаною й змогла зберiгати свою незалежнiсть протягом кiлькох столiть. РЖштван шануСФться як святий заступник Угорщини, вiн був засновником династii Арпадiв, що зробила Угорщину однiСФю з головних держав середньовiчноi РДвропи.
У 1521 р. вiйну проти угорського короля розпочала Туреччина, унаслiдок чого пiвденнi й центральнi областi краiни потрапили пiд владу османiв. Захiднi областi разом iз ЧехiСФю були захопленi Фердiнандом ГабсбурТСом. На початку XVIII ст. за Карловицьким миром Австрii вiдiйшли вiдвойованi в Туреччини частина Угорщини, Трансiльванiя й деякi iншi землi. "ада в Угорщинi перейшла до австрiйського королiвського будинку ГабсбурТСiв. Поступово краiна перетворювалася на вiдсталу, ставши сировинним придатком Австрii. Багато земель перейшли до влади австрiйськоi знатi. Панування австрiйцiв викликало протести мiiевого населення, якi переросли в революцiйнi подii 1848-1849 рр. У березнi 1848 р. вiдбулося повстання в угорськiй столицi. Бунтiвники на чолi з поетом Пандором Петефi звiльнили полiтичних увязнених, захопили друкарню й опублiкували манiфест iз вимогами радикальних реформ. Найбiльш послiдовно й рiшуче за iхнСФ здiйснення боролися сили, якими керував Лайош Кошут. Кошут очолив Комiтет захисту батькiвщини, що вiв бороть