Туреччина та РЖзраiль
Информация - География
Другие материалы по предмету География
?ороля в битвi на Косовому Полi й заволодiли бiльшiстю земель на пiвдень вiд Дунаю. Так почала зароджуватися майбутня величезна держава, що охоплювала прилеглi частини РДвропи, Азii та Африки. До кiнця XVI ст. володiння Османськоi держави вже простягалися вiд рiчки РДвфрат до Угорщини.
У 1453 р. пiсля пiвторамiсячного штурму турками був узятий Константинополь, який вони перейменували в Стамбул.
Найбiльшого розквiту держава досягла в XVI ст. У 1521 р. османська армiя переправилася через Дунай i захопила Белград. Потiм турки оволодiли Схiдною Угорщиною та Будапештом. В Азii та Африцi османи пiдкорили Сирiю, Палестину, РЖрак i РДгипет. Турки контролювали найважливiшi торговельнi шляхи, що дозволяло збiльшувати доходи держави. Заохочувався розвиток ремесел i торгiвлi, розвивалися наука й культура. Разом iз тим Османська iмперiя не мала внутрiшньоi економiчноi та етнiчноi СФдностi. Туркам не вдалося асимiлювати мiiеве населення, а iхнСФ панування у СФвропейських областях сприймалося як лихо й стримувало соцiально-економiчний розвиток. Це й стало однiСФю з причин початку занепаду iмперii, хоча в 1676 р. османам удалося захопити Подiлля й деякi iншi областi Украiни. Але и 1683 р. вони взяли в облогу Вiдень i були розбитi. Пiсля цiСФi поразки почалося поступове вiддiлення вiд iмперii завойованих територiй. Дуже руйнiвним для Османськоi iмперii став XIX ст., коли вiд неi вiддiлилася Грецiя, фактично став незалежним РДгипет, домоглися автономii Сербiя, Валахiя та Молдавiя. Подальша нацiонально-визвольна боротьба поневолених народiв сприяла утворенню нових незалежних держав. У 1878 р. незалежнiсть проголосила Болгарiя, а Угорщина вiдторгла Боснiю та Герцеговину. Пiзнiше Османська iмпе- рiя повнiстю втратила своi СФвропейськi володiння, за винятком зон^ Стамбула й проток. А пiсля поразки в Першiй свiтовiй вiйнi Османська iмперiя занепала. Туреччинi загрожував подiл, i тодi найуспiшнiший османський воСФначальник Мустафа Кемаль обСФднав навколо себе сили для ii порятунку. Кемаль i його прихильники завдали поразки грецькiй армii та ii союзникам. 24 липня 1923 р. був укладений Лозаннський договiр, за яким визнавалася незалежнiсть Туреччини, а 23 жовтня того ж року вона була проголошена республiкою.
Першим президентом Туреччини став Мустафа Кемаль (Ататюрк), Краiна вступила в перiод глибокого реформування. У багатьох iнновацiях простежувалася прозахiдна орiСФнтацiя: був скасований статус iсламу як державноi релiгii, носiння шапочок-фесок (iх заступили СФвропейськi капелюхи й кепки), арабський шрифт замiнили латинським, день вiдпочинку перенесений iз пятницi на недiлю, уведений григорiанський календар. У 1938 р. Туреччина остаточно перетворилася на свiтську державу. У той же час Мустафа Кемаль послiдовно виступав за змiцнення нацiональноi незалежностi. Так, у краiнi,утвердився новий турецький нацiоналiзм.
Сучасна Туреччина - парламентська республiка. Краiна прагне вступу до РДС.
Населення. Бiльшiсть населення краiни - турки, що складають 80 % жителiв, 20 % - курди. За часiв Османськоi iмперii права курдiв обмежувалися, i Туреччина багато в чому успадкувала це ставлення до нацiональних меншин. У результатi цього багато курдiв опинилися в iммiграцii.
Основна релiгiя - iслам. Його сповiдують 99,8 % населення. У той же час законом заборонене носiння релiгiйного одягу. Виняток становлять священнослужителi, що мають право носити ii в мiiях богослужiння та пiд час релiгiйних служб.
Для краiни характерний досить високий природний прирiст 11 осiб на 1000 жителiв, але вiн постiйно зменшуСФться за рахунок зниження народжуваностi. Середня тривалiсть життя - 70,5 року.
Мiське населення складаСФ 66 %. У краiнi кожний пятий городянин проживаСФ в Стамбулi. Це мiсто незабаром може ввiйти до списку мiст iз десятимiльйонним населенням. Стамбул - головний торговельний, промисловий i культурний центр краiни, найважливiший транспортний вузол. Мiсто даСФ до 60 % промислового виробництва Туреччини, тут працюють численнi пiдприСФмства машинобудування, хiмiчноi, легкоi, харчовоi галузей.
Стамбул (9,6 млн осiб) розташований у двох частинах свiту РДвропi та Азii. Вiн розкинувся на обох берегах протоки Босфор. Довжина протоки лише ЗО км, але вiн СФ важким для судноплавства, оскiльки в деяких мiiях його ширина менше нiж кiлометр, а швидкiсть течii небезпечна навiть для океанських суден.
Друге за кiлькiстю населення та значенням мiсто Анкара (3,54 млн осiб) розташоване на Анатолiйському плоскогiрi. Воно засноване в VII ст. до н. СФ., а з 1923 р. СФ столицею Туреччини. Ранiше мiсто називалося Ангора, i там у великiй кiлькостi виробляли вовну. Сьогоднi в Анкарi працюють рiзнi промисловi пiдприСФмства, а також розташованi урядовi заклади.
На узбережжi Егейського моря розташоване велике мiсто й порт РЖзмiр (2,4 млн осiб), заснований у II тис. до н. СФ.
Культура. Культурна спадщина краiни надзвичайно рiзноманiтна. Поряд iз памятками середньовiччя тут збереглися унiкальнi залишки бiльш давнiх культур. На захiдному узбережжi краiни розташоване давнСФ мiсто Ефес, засноване греками у XII ст. до н. СФ. За переказом, Ефес був останнiм мiiем перебування Дiви Марii та Апостола РЖоанiiа. У давнину вiн був одним iз найвiдомiших мiст Малоi Азii, а тутешнiй храм Артемiди вiднесли до Семи чудес свiту.
У Кагшадокii розташованi дивовижнi споруди, створенi союзом природи й людини печернi церкви. Мiiевi жителi вирубали в каменi келii, капели й монастирi, а потiм зСФднали iх ходами на кшталт грандiозного лабiринту. Цi с