Тропічні та субтропічні плодові рослини
Курсовой проект - Биология
Другие курсовые по предмету Биология
щику. Дренаж в горщику повинен бути дуже хорошим. Ґрунт - 2 частини легкої глинисто-дернової, 2 частини перегнійно-листової, 1 частина торфяної, 1 частина гною, що перепрів, 1 частина піску і трохи деревного вугілля.
Шкідники - мучнистий червець, щитівка, павутинний кліщ, а також пошкоджується графіолою.
Застосовують для озеленення великогабаритних приміщень.
2.5 Родина Шовковицеві Moraceae
Інжир - Ficus carota L.
Батьківщина Туреччина
Період декоративності цілий рік
Фігове дерево (інжир) було одомашнене близькосхідними жителями на 1000 років раніше, ніж злаки та бобові культури. В поселенні Гілгал, що знаходиться в долині ріки Йордан, археологи знайшли численні залишки плодів інжиру віком 1120011400 років, які добре збереглися. Очевидно це були рештки дерева, яке не могло розмножуватися без втручання людини.
Росте інжир в усіх країнах з тропічним та субтропічним кліматом (в Україні в Криму).
Проте можна вирощувати його і в звичайній квартирі якщо там тепло і волого. У кімнатних умовах дерево сягає не більше 1,7 метра і має розлогу пишну крону. Це дводомна рослина з широкояйцеподібним 35-пальчастолопатевим листям на довгому черешку. Утворює дві форми суцвіть: каприфіги (чоловічі) і фіги (жіночі).
У кімнатних умовах плодоносять не всі сорти. Найродючішими є: Кадота, Далматський, Оглобша, Фіолетовий сухумський, Сочинський-7, Соняшний.
Плоди інжиру мають різне забарвлення від жовтого до чорно-синього, залежно від сорту. Частіше бувають жовто-зеленими. За формою вони нагадують невелику грушу, за розміром великий грецький горіх. Незрілі плоди містять їдкий молочний сік і тому неїстівні. Інжир теплолюбна рослина, невибаглива до ґрунту, добре приживається у кімнатних умовах.
Розмножують його живчями, кореневими паростками та насінням. Живцювати потрібно до того, як почне розпускатися листя, проте вкорінювати живці можна наприкінці весни та влітку. Здеревянілі або зелені живці довжиною 1015 см мають бути з 34 бруньками. Нижній зріз роблять навскіс нижче від бруньки на 1 1,5 см, рівний верхній вище на 1 см. Для кращого вкорінення живця в нижній частині роблять декілька поздовжніх подряпин. Після зрізування живці тримають 56 годин у прохолодному сухому місці для підсихання молочного соку, що утворився на місці зрізу, а потім на 1012 годин кладуть у розчин гетероауксину (1 таблетка на 1 літр води) і висаджують у горщики.
На дно горщика насипають дрібний керамзит шаром 1 см, потім заздалегідь пропарену поживну земляну суміш (перегній з листя 2 частини, дерен 1 частина, пісок 1 частина) шаром 5 см. Зверху земляну суміш вкривають шаром З 4 см чистого прокаленого річкового піску, добре зволожують, роблять в ньому ямки глибиною 3 см, на відстані 8 см одна від одної. Нижню частину кожного живця занурюють у деревний попіл. Живці ставлять у ямки. Навколо них пісок ущільнюють, а потім і пісок, і живці обприскують водою.
Рослини, висаджені у горщики, накривають скляною банкою.
Пісок у горщиках має бути постійно зволоженим. Температуру в приміщенні підтримують на рівні 2225С. Як правило, через 45 тижнів живці укорінюються, а через місяць їх висаджують у горщики діаметром 1012 см.
Інжир, посаджений живцем, зазвичай починає давати плоди на другий рік. Іноді від кореня відростають пагони; їх можна відокремити й посадити в окремі горщики, на які одягають прозорий поліетиленовий пакет. Через 2 3 тижні паросток приживається. Тож плівку на деякий період знімають, щоб рослина могла призвичаїтися до зовнішнього середовища.
Живці інжиру можна вкорінювати й у воді, але цей метод застосовується вкрай рідко, коли, наприклад, у лютому-березні нема підготовленої землі або піску. Живці ставлять у банку з водою. їхні кінчики мають бути зануреними у воду на 3 см. Через 2 3 дні воду міняють. Якщо цього не робити, то рослини будуть підгнивати. Через 34 тижні, коли зявляться достатньо великі корінці, живці висаджують у горщики ємністю 0,50,7 л і накривають поліетиленовими пакетами. Якщо немає можливості взяти живці від інжиру, ш дає плоди, рослину можна виростити з насіння, яке зберігає схожість навіть через 2 роки.
Насіння висівають у горщики на відстані 1,52 см на глибину 23 мм. Ґрунтова суміш складається з перегною та піску у рівних частинах. Ґрунт добре зволожують і накривають горщики склом або прозорою поліетиленовою плівкою. Земля має бути вологою, а температура повітря у приміщенні 2527оС. Сходи зявляються через 23 тижні. Місячні саджанці розсаджують в окремі горщики діаметром 8 10 см.
Плодоносити рослини починають на 45 рік, проте бувають випадки більш раннього плодоношення. Пересаджувати інжир краще до початку вегетації. Молоді рослини пересаджують щороку, а 45-річні у міру розростання кореневої системи. Для дорослих рослин зазвичай роблять деревяні ящики. До початку плодоношення інжир не варто висаджувати у великі горщики він буде сильно розростатися і строки плодоношення затягнуться, а доглядати за великою рослиною важче.
З кожною новою пересадкою молодих рослин ємність горщиків має збільшуватися на 1 л. Тож для 5-річної рослини потрібен посуд ємністю 57 л. У подальшому з кожною пересадкою його збільшують на 2,5 л.
У новий горщик інжир пересаджують разом зі старим ґрунтом. Для цього готують суміш з дерну, листяного перегною, торфу і піску у співвідношенні 2:2:1:1; рН суміші має бути 57.
Інжир добре росте, якщо є багато світла і вологи, тому в період вегетації його краще тримати у світлому приміщенні і рясно поливати. Якщо вологи недост?/p>