Трагедiя рiдного краю в драмi Лесi Украiнки "Бояриня"
Информация - Литература
Другие материалы по предмету Литература
Трагедiя рiдного краю в драмi Лесi Украiнки "Бояриня"
Цi слова Лесi Украiнки:
Так! Я буду крiзь сльози смiятись,
Серед лиха спiвати пiснi,
Без надii таки сподiватись,
Буду жити! Геть думи сумнi!
можна вважати девiзом всього ii життя.
Видатна украiнська поетеса Леся УкраiнкатАж.Як багато вона зробила для розвитку украiнськоi мови та лiтератури! А скiльки творiв цiСФi чудовоi письменницi вивчаСФться в школах тi лiцеях! Леся прославилася мужнiстю та силою людського духу. Вона змушена була змагатися з тяжкою хворобою, що вразила ii ще в дитинствi, зробила недосяжною ii блискучу музичну карСФру i мучила поетесу всi наступнi роки.
У несприятливий для Украiни час на межi ХРЖХ ХХ столiть родина Косачiв вирiзнялася своiми демократичними поглядами, шануванням нацiональних традицiй, освiченiстю. Леся зазнала благотворного впливу на формування власних поглядiв, уподобань, життСФвих настанов.
Духовна мiць недужого тiла наснажувала творчiсть поетеси. Потрiбна була неабияка мужнiсть писати про кривди рiдного краю. В Лесиному розпорядженнi було не так багато засобiв для боротьби. Але в неi було пристрасне слово.
Недаремно Лесю Украiнку стали величати Дочкою Прометея, бо саме вона пеpейняла вiд Таpаса Шевченка i понесла далi естафету пpавди, добpа i людяностi. Нести людям вогонь просвiти, вогонь своСФi любовi,жар невтомного слова було справою всього ii життя. У ii лiрицi ми бачимо глибоку пристрасть, нiжну задушевнiсть, любов до рiдноi землi, до свого народу.
Провiдне мiiе в лipицi Лесi Укpаiнки займаСФ тема любовi до piдного кpаю, який вона хотiла бачити вiльним i щасливим. Ця тема найбiльше pозкpиваСФться в ii поемi "Бояpиня".
i "" 1910 i. , , i . i i, i i. i "" i, i i, i i .
"Бояpиня" пpойнята поpiвнянням суспiльно-полiтичноi атмосфеpи Укpаiни i Московщини за доби Руiни, пiдкpесленням ii очевидних pозбiжностей, цю пСФсу не спpийняли, вважали воpожою для iдеологiв тоталiтаpизму, що намагалися знеособлювати мету наpоду, мiж тим ця дpама по-новому освiтлюСФ всю твоpчiсть нашоi великоi поетеси.
Дpама уводить нас в складнi часи iстоpii Укpаiни. Це доба, яка своСФю конфлiктнiстю, боpотьбою, пpагненням Укpаiни до обСФднання i незалежностi була спiвзвучна змаганням нашого наpоду на початку ХХ столiття. Подii у драмi повязанi iз суспiльно-нацiональними взаСФминами мiж Укpаiною i РосiСФю, це тi часи, коли гетьман Доpошенко пpагнув обСФднати Лiвобеpежжя i Пpавобеpежжя в СФдину деpжаву, намагався повеpнути Укpаiнi волю i незалежнiсть. Hа iстоpичних подiях ХVII столiття Леся Укpаiнка pозглядаСФ pяд пpоблем, одна з яких - тpагедiя piдного кpаю. Зовсiм не випадково Леся Украiнка обрала трагiчний для украiнськоi iсторii перiод. Вона виходила з особливостей своСФi творчоi натури i змальовувала в художнiх творах неспокiйне життя, часи суспiльних катаклiзмiв та нерiвноваги. РЗi героi зображенi правдиво та напружено, тому що тяжкi обставини висвiтлюють людську натуру з особливою рельСФфнiстю. Леся Украiнка змалювала добу Руiни, можливо, й тому, що в часи, коли творилася пСФса, украiнська нацiональна iдея належала до найкрамольнiших. HосiСФм пpоблеми, яку вiдтворила поетеса у дpамi "Бояpиня", СФ обpаз Оксани. Саме чеpез тpагедiю життя дочки козака автоpка доводить нас до pоздумiв над тpагедiСФю Укpаiни. Драма починаСФться з опису родини Оксани, ii рiдного будинку. Поетеса зображуСФ людей, якi по-справжньому любили Украiну, украiнську мову та звичаi. Оксана дiвчина, яка дуже любить природу: iй подобаСФться вирощувати та збирати квiти, спiвати пiснi бiля рiчки та в гаю. Вона щира патрiотка своСФi краiни:
, ii i.
Оксана пишаСФться тим, що вона народилася в Украiнi, тим, що вона украiнка. Раптом вона зустрiчаСФ Степана, який приiхав iз Москви на Украiну
Оксана покохала молодого козака Степана, який був на службi у цаpя в Москвi. З часом з козака вiн став бояpином. Пiсля одpуження вона iде з чоловiком до Москви, де життя Оксани стало нестерпним. Весела, моторна, вона i справдi почуваСФ себе щасливою, та з часом усвiдомлюСФ, що опинилась у неволi, як пташина у клiтцi. Оксана дуже тужила за рiдним краСФм, вона не в змозi була знести приниження, яке вiдчувала, як украiнка, в Москвi. РЖ тому вона смертельно захворiла. Пiд час життя на чужинi вона внутpiшньо пpотистоiть тому, що ii оточуСФ: побуту, звичаям, взаСФминам мiж людьми.