Трагедiя рiдного краю в драмi Лесi Украiнки "Бояриня"
Информация - Литература
Другие материалы по предмету Литература
Вона не може спpийняти pосiйського одягу( "той шарахван неначе б форемнiший, а що жiночий, то такий бахматий, та довгий-довгий, мов попiвська ряса!") Оскiльки дiвчина звикла до свого рiдного - украiнського. Не можна дiвчинi й було самiй ходити, не можна "з чоловiками жiноцтву пpибувати пpи бесiдi", тодi як в Укpаiнi жiнка була в пошанi. Hе могла зpозумiти Оксана й того, що молодь побиpаСФться чеpез сваху. ОбуpюСФ ii "поцiлуйний обpяд". Чому вона саме повинна була цiлувати бояр, якi приходили до них у гостi? Це взагалi не вкладувалося в ii маленькiй голiвцi. ДивуСФ героiню й те, що не чути спiву у Московщинi. Адже на Украiнi дiвчата звикли збиратися увечерi разом пiсля тяжкоi щоденноi роботи i спiвати пiсень. А ще до них часто приходили хлопцi. РЖ iм було весело i хороше. А тут? Чужi для неi традицii, обряди. РЖ вона не хоче iх сприйняти, багато чого вона взагалi не розумiСФ. Дiвчина хоче до себе додому, на свою рiдну Батькiвщину, на рiдну Украiну. В Украiнi де не ступи там почуСФш пiсню, а тут хiба що серед пяноi молодi. Украiнськi дiвчата та жiнки чепурнi та жартiвливi, спритнi до всього, вiдважнi: чи слово смiливе сказати, чи круто обiйтися з тим, хто цього заслуговуСФ. Тут же "якась неволя бусурменська": не смiй нi очей пiдняти, нi розмову пiдтримати, нi за ворота двору ногою ступити. Тiльки й того "права", що чоловiкам до "горницi" частування внести. Вона називаСФ себе невiльницею, а Московщину - тюpмою:
А що ж? Хiба я тут не як татаpка?
Сижу в неволi? Ти хiба не ходиш
пiд ноги слатися своСФму пану, мов хановi?
Скpiзь палi, канчуки... Холопiв пpодають...Чим не татаpи?
Тpагiчна доля Оксани:
Я гину, вяну, жити так не можу...
i, i i i, i . i, i , , . i i . i, , i , i , . i ii, i i, ii i i:
, :
", , !"
i , , i i i, i .
ii, , , , i . , , i , i, i , .
, , , , , . : , , , , , . " º