Травлення та засвоСФння iжi

Информация - Биология

Другие материалы по предмету Биология

?я; 9 дванадцятипа
ла кишка.

Перетравлення у тонких кишках. У тонких кишках (рис. 1.4) закiнчуСФться переробка харчових речовин, яка почалася у шлунку i в дванадцятипалiй кишцi. Тонка кишкаце найдовша (5-6 м) i особливо важлива дiлянка травного каналу, в якому продовжуСФться та закiнчуСФться процес травлення. Тут вiдбуваСФться розщеплення iжi та всмоктування продуктiв.

Дванадцятипала кишка це одна iз тонких кишок, де вiдбуваються важливi процеси розщеплення бiлкiв, жирiв та вуглеводiв. До неi впадають вивiднi протоки печiнки та пiдшлунковоi залози. Пiд впливом жовчi, яку виробляСФ печiнка, жири розпадаються на дрiбнi краплини, а потiм за допомогою ферментiв травних сокiвлiпази, (iх видiляСФ пiдшлункова залоза та дрiбнi залози тонких кишок) цi краплини розщеплюються на глiцерин i жирнi кислоти i через кишечну стiнку всмоктуються в кров.

Пiд впливом ферменту трипсiну, який входить до складу соку пiдшлунковоi залози, бiлки розщеплюються до амiнокислот. Цей фермент розщеплюСФ утворенi в шлунку пептони та альбумози до амiнокислот. Складнi цукру (крохмаль, мальтоза та молочний цукор) розщеплюються за допомогою ферментiв амiлози, мальтози та лактози до простих (дiсахариди, глюкоза).

Травлення у товстих кишках. Товста кишка це кiнцева дiлянка травного каналу. РЗi довжина сягаСФ 1,5-2 м. Саме у товстiй кишцi нагромаджуються неперетравленi залишки iжi, слиз, вiдмерлi клiтини кишечника, жовчнi пiгменти та велика кiлькiсть бактерiй, з яких формуються каловi маси.

Випорожнення товстого кишечника (дефекацiя), здiйснюСФться рефлекторно внаслiдок подразнення його нагромадженими рештками iжi. Дiяльнiсть цього акту контролюСФться корою головного мозку.

Всмоктування. Харчовi речовини в шлунку майже не всмоктуються Цей процес вiдбуваСФться у тонких кишках, чому сприяють рухи спецiальних виступiв слизовоi ворсинок i мiкроворсинок. Продукти перетравлення вуглеводiв та бiлкiв надходять в кров, а продукти перетравлення жирiв у лiмфу, разом з якою попадають у кров. Проходячи через печiнку, кров очищуСФться вiд шкiдливих речовин, якi могли потрапити до кишечника разом з iжею i всмоктатися в кров.

Цi шкiдливi речовини виводяться з жовччю через кишечник.

Рис. 1.5. Печiнка з жовчним мiхуром, дванадцятипала кишка та пiдшлункова залоза:

1 серповидна звязка; 2 права частка; 3 лiва частка; 4 квадратна частка; 5 жовчний мiхур; 6 мiхурцева протока; 7 печiнкова протока; 8 загальна жовчна протока; 9 пiдшлункова залоза; 10 головка пiдшлунковоi залози; 11 хвiст пiдшлунковоi залози; 12 пiдшлункова залоза; 13, 14, 15 рiзнi частини дванадцятипалоi кишки; 16 перехiд дванадцятипалоi кишки в порожню кишку; 17 порожня кишка.

Функцiя печiнки у процесi травлення. Печiнка це найбiльша залоза травноi системи. Вона розташована у верхньому вiддiлi черевноi порожнини, залишаючи простiр у правому пiдреберi i частково заходить у лiве пiдреберя. Печiнка нутряною поверхнею дотикаСФться до шлунка та стравоходу, дванадцятипалоi та товстоi кишок, правоi нирки та наднирковоi залози. У мiii перетину реберноi дуги середньоключичною лiнiСФю розмiщений жовчний мiхур.

Печiнка вiдiграСФ важливу жовчоутворю-ючу функцiю у процесi травлення. Жовч без-перервно утворюСФться печiнковими клiтинами. Вона проходить жовчними ходами, утворюючи печiнкову протоку (рис. 1.5).

Жовч потрiбна для травлення у кишках.

У промiжках мiж травленнями вона нагрома-джуСФться в жовчному мiхурi, де стаСФ концентро-ванiшою, тому що слизова оболонка мiхура всмоктуСФ воду (мiхурова жовч). Будова системи жовчовивiдних проток даСФ змогу перемiщатися жовчi у напрямку дванадцятипалоi кишки та жовчного мiхура. Пiд час перетравлення iжi, яка мiстить жир, жовч надходить у кишку, тому що при цьому вiдбуваСФться скорочення жовчного мiхура. Пiд впливом жовчi жири розпадаються на дрiбнi краплини, а потiм розщеплюються ферментами травних сокiв.

Жовч це гiрка на смак рiдина забарвленням вiд жовто-коричневого до зеленого кольору. Найважливiшим компонентом для травлення жовчi СФ солi жовчних кислот, а iншi ii компоненти це переважно продукти, що пiдлягають видаленню.

ЗасвоСФння iжi. З усiх харчових речовин, що потрапляють в органiзм, найлiпше засвоюються тi, якi мають високий вмiст бiлка. Проте мiнеральнi речовини за такого рацiону засвоюються погано. При вживаннi продуктiв, багатих на вуглеводи, засвоСФння бiлка знижуСФться, а мiнеральних речовин збiльшуСФться. До товстоi кишки надходить неперетравлена iжа (переважно клiтковина). Кишкова мiкробна флора розщеплюСФ клiтковину, з якоi вивiльняються поживнi речовини, якi перетравлюються ферментами та всмоктуються, проте частина вуглеводiв бродить, а частина бiлкiв гниСФ. Внаслiдок цього утворюються гази та токсичнi продукти, що частково всмоктуються в кров. Однак печiнка iх знешкоджуСФ. Тому частина продуктiв, що не пiддаСФться повному розщепленню, не може всмоктатися в тонкому кишечнику i виводиться з органiзму разом iз калом.

Складаючи меню iдальнi, слiд памятати, що продукти тваринного походження засвоюються лiпше, нiж продукти рослинного походження. Тому важливо використовувати змiшану iжу, оскiльки при цьому значно зростаСФ засвоСФння продуктiв рослинного походження.

Для лiпшого засв