Торгiвля людьми
Информация - Юриспруденция, право, государство
Другие материалы по предмету Юриспруденция, право, государство
Вступ
Торгiвля людьми одна з найбiльш актуальних проблем сучасностi. Жертвами сучасних форм рабства в усьому свiтi щорiчно стають мiльйони людей. Окрiм економiчних причин, якi змушують шукати роботу за кордоном або в рiзних регiонах своСФi краiни, важливими факторами, що сприяють торгiвлi людьми, СФ вiдсутнiсть достовiрноi iнформацii про можливостi працевлаштування, незнання своiх прав. Таким чином, великого значення набуваСФ повне й вiдповiдальне iнформування суспiльства про цю серйозну проблему як один iз найнебезпечнiших злочинiв проти особистостi. Ключову роль у цьому процесi вiдiграють ЗМРЖ. Говорячи про органiзацiю боротьби з торгiвлею людьми, перш за все необхiдно зазначити, що майже кожна краiна маСФ в своСФму кримiнальному законодавствi юридичнi норми, у вiдповiдностi з якими настаСФ кримiнальна вiдповiдальнiсть за торгiвлю людьми.
Уперше про торгiвлю людьми як про глобальну проблему було заявлено на початку ХХ столiття. Тодi ж виникла потреба напрацювання системних пiдходiв до боротьби iз цим явищем. Ряд важливих мiжнародних документiв, спрямованих на боротьбу з работоргiвлею, було прийнято у першiй половинi ХХ столiття.
Потрiбно зазначити, що дана проблема СФ актуальною на сьогоднiшнiй день не тiльки в Украiнi,а й в усьому свiтi. Тому, в данiй роботi я намагалася висвiтлити усi аспекти даноi проблематики, користаючись при цьому рiзноманiтними методами пiзнання,а саме: аналiзу та синтезу, iсторизму, порiвняльним методом. Використовувала рiзноманiтнi iнформацiйнi джерела, але основною опорою даноi роботи СФ науковi статтi та нормативно-правовi акти як мiжнародного та нацiонального законодавства.
Застосування кримiнально-правовоi норми торгiвля людьми або iнша незаконна угода щодо людини
Враховуючи небезпеку транснацiональноi торгiвлi людьми за сучасних умов, Украiною вживаються заходи щодо протидii цьому протиправному мiжнародному явищу. Так, на виконання основних положень Конвенцii ООН про боротьбу з транснацiональною органiзованою злочиннiстю [3], яка доповнюСФться Протоколом тАЬПро попередження i припинення торгiвлi людьми, особливо жiнками i дiтьми, i покарання за неiтАЭ [4], чинним законодавством торгiвлю людьми визначено як суспiльне небезпечне дiяння, що тягне за собою кримiнальну вiдповiдальнiсть.
У Кримiнальному кодексi Украiни 2001р. (далi КК) кримiнально-правова норма, що передбачаСФ вiдповiдальнiсть за торгiвлю людьми або iншу незаконну угоду щодо передачi людини, на вiдмiну вiд попереднього КК, розмiщена не в роздiлi тАЬЗлочини проти життя та здоровя особитАЭ, а в роздiлi тАЬЗлочини проти волi, честi та гiдностi особитАЭ. У статтi 149 КК Украiни даСФться принципово нове визначення цього суспiльно небезпечного дiяння, що розкриваСФться як продаж, iнша оплатна передача людини, а так само здiйснення стосовно неi будь-якоi iншоi незаконноi угоди, повязаноi iз законним чи незаконним перемiщенням за ii згодою або без згоди через державний кордон Украiни для подальшого продажу чи iншоi передачi iншiй особi (особам) з метою сексуальноi експлуатацii, використання в порнобiзнесi, втягнення у злочинну дiяльнiсть, залучення в боргову кабалу, усиновлення (удочерiння) в комерцiйних цiлях, використання у збройних конфлiктах, експлуатацii ii працi [14].
Такий пiдхiд обумовлювався як змiнами в соцiально-економiчному життi суспiльства, що викликали появу нових суспiльно небезпечних проявiв, кримiнально-правова заборона яких була вiдсутня, так i труднощами в застосуваннi згiдно реалiями сьогодення норми, яка дiяла на той час.
Проте, визначення торгiвлi людьми або iншоi незаконноi угоди щодо передачi людини, дане в диспозицii ст. 149 КК Украiни в редакцii вiд 5 квiтня 2001 року, також не було позбавлено вад i часто пiддавалося критицi за вiдсутнiсть чiткостi. В основному воно акцентувало увагу на дiях, повязаних з перемiщенням особи через державний кордон Украiни з метою експлуатацii, та не зовсiм вiдповiдало вимогам мiжнародно-правових актiв.
Аналiз правозастосовноi практики у справах про торгiвлю людьми свiдчив про iснування певних проблем у застосуваннi окремих положень ст. 149 КК Украiни у кримiнальному судочинствi. Зокрема, лише незначний вiдсоток справ закiнчувався винесенням обвинувальних вирокiв, що пояснювалося, в тому числi, й недосконалiстю цiСФi кримiнально-правовоi норми, невдалою побудовою обСФктивноi сторони складу злочину, правовою невизначенiстю термiнiв. Це не давало змоги ефективно проводити досудове слiдство у кримiнальних справах, порушених за ст. 149 КК Украiни, i притягувати винних до вiдповiдальностi [10; 11; 12].
В процесi iмплементацii положень зазначеноi вище Конвенцii ООН проти транснацiональноi органiзованоi злочинностi та Протоколу до неi тАЬПро запобiгання i припинення торгiвлi людьми, особливо жiнками та дiтьмитАЭ в украiнське законодавство Верховною Радою Украiни в сiчнi 2006 року було внесено змiни до Кримiнального кодексу, за якими ст. 149 КК Украiни викладена у новiй редакцii [13].
Так, даний злочин визначаСФться як торгiвля людьми або здiйснення iншоi незаконноi угоди, обСФктом якоi СФ людина, а так само вербування, перемiщення, переховування, передача або одержання людини, вчиненi з метою експлуатацii, з використанням обману, шантажу чи уразливого стану особи.
Юридичний аналiз складу злочину, передбаченого ст. 149 КК Украiни, надаСФ можливiсть встановити вiдповiднiсть законодавства Украiни про кримiнальну вiдповiдальнiсть вимогам розглянутих мiж