Теорiя неповноi рацiональностi Г. Саймона
Информация - Философия
Другие материалы по предмету Философия
Чорноморський державний унiверситет
iм. Петра Могили
комплексу КиСФво-Могилянська Академiя
Економiчний факультет
Реферат
На тему: Теорiя неповноi рацiональностi Г.Саймона
Виконав:
Студент 213 групи
Шепелюк Олександр
Перевiрила:
Лапанiна В.В.
Миколаiв-2011
У сучаснiй економiчнiй лiтературi iснуСФ кiлька трактувань поняття "рацiональнiсть"
Пiд строгою, класичною iнтерпретацiСФю дане поняття означаСФ можливiсть оцiнки всiх наявних альтернатив для вибору найкращоi. Така iдеалiзацiя дозволяСФ оцiнити максимально можливi перспективи, здiйснити розрахунок оптимальних параметрiв. Такий варiант рацiональностi прийнято називати "повною". РЖдея "повноi рацiональностi" закладена в побудову економiчних моделей i ТСрунтуСФться на припущеннi про наявнiсть достатньоi iнформацii для найкращого вибору.
В 50- е рр. XX в. при спробi наблизити економiчну теорiю до практики зявилася концепцiя "обмеженоi рацiональностi". Мотивацiя людини економiчного звязувалася iз прагненням до досягнення найкращого результату, але його одержання практично обмежене неповнотою iнформацii. У данiй концепцii була зроблена спроба замiни принципу "рацiональностi" принципом "задовiльностi". Автором концепцii "обмеженоi рацiональностi" виступив американський економiст Г. Саймон.
УважаСФться, що слабкою формою рацiональностi виступаСФ рацiональнiсть, обмежена якими-небудь заборонами: мораллю, традицiями, юридичними законами, адмiнiстративними або стратегiчними барСФрами.
Спрощенi мiкроекономiчнi моделi далеко не завжди враховують втручання держави, яка iснуСФ на всiх ринках без винятку тiСФю чи iншою мiрою . Суспiльство накладаСФ свiй вiдбиток на рацiональний вибiр. Релiгiя, iдеологiя вiдбивають почуттСФву сторону поведiнки iндивiда. Мир стаСФ рiзноманiтним, i в мiру розвитку суспiльства економiчний iнтерес починаСФ поступатися мiiем iншим соцiальним феноменам.
Постулати принципу обмеженоi рацiональностi за Г. Саймоном ТСрунтуються на тому, що абсолютноi рацiональностi не буваСФ:
1. Наявна в менеджера iнформацiя про природу проблеми i можливi варiанти ii вирiшення свiдомо неадекватна. Одержати бiльш точну i повну iнформацiю неможливо (звичайно через вiдсутнiсть грошей чи часу). Значна частина наявноi iнформацii не релевантна, тому використання дуже спрощених моделей дiйсностi цiлком виправдане.
2. Наявна iнформацiя сприймаСФться перекручено. Людська память здатна утримувати лише обмежений обсяг iнформацii. Здатнiсть людського розуму до правильного вибору оптимального варiанта дiй теж обмежена.
3. Менеджер прагне не до максимального, а до задовiльного результату. Йому можуть бути вiдомi не всi альтернативи: досить, щоб вiн був обiзнаний хоча б з одним прийнятним варiантом.
Процес прийняття рiшень вiдповiдно до принципу обмеженоi рацiональностi виглядаСФ так:
- виявлення потреби;
- визначення мети i формування набору критерiiв, що характеризують мiнiмально прийнятний варiант;
- пошук альтернатив (як правило, вiн проводиться в обмеженiй добре знайомiй областi; набiр розглянутих альтернатив свiдомо неповний);
- вибiр варiанта, що забезпечуСФ прийнятний результат.
Вiдповiдно до принципу обмеженоi рацiональностi основне завдання контролiнгу -- рацiоналiзацiя процесу прийняття управлiнських рiшень на основi використання методiв прийняття рiшень в умовах невизначеностi. Головна вiдмiннiсть цього пiдходу вiд попереднього (класичного рацiонального) полягаСФ в концентрацii контролiнгу не стiльки на оптимiзацii, скiльки на встановленнi обмежень, що характеризують прийнятнi варiанти.
Г.Саймон вперше в роботi 1957 року вiдкинув iдею iдеальноi рацiональностi та
запропонував використовувати поняття обмеженоi рацiональностi описову теорiю прийняття рiшень. За цi дослiдження Г.Саймон отримав Нобелiвську премiю по економiцi. Детально iдеi моделi викладенi були пiзнiше в книзi.
Базовим концептом моделi СФ не поняття оптимальностi, а задовiльностi (satisfying). За такоi iнтерпретацii рацiональноi поведiнки, мiркування слiд проводити настiльки довго, наскiльки це потрiбно, настiльки довго, щоб можна було отримати цiлком прийнятну, однак не обовязково найкращу з можливих, вiдповiдь, оскiльки в реальному свiтi ми рiдко маСФмо в розпорядженнi засоби для пошуку оптимального рiшення.
Г.Саймон показав, що економiчна модель, яка побудована на iдеалiзацii досконалого агента, втрачаСФ свою передбачальну силу. Визначення рацiональностi в стандартних концепцiях рацiональностi як iдеальноi, або такоi що наближаСФться до iдеальноi, базуСФться на принципi оптимальностi. Втiм, люди не оптимiзують свiй вибiр так, як того вимагаСФ теорiя рацiонального вибору. В реальностi люди часто обирають не оптимальнi, однак, все ж таки достатньо непоганi альтернативи.
Г.Саймон: Здiбнiсть людського розуму формулювати та вирiшувати складнi завдання СФ занадто малою в порiвняннi з масштабами задач, для яких потрiбно шукати рiшення, щоб здiйснювати рацiонально ефективну поведiнку в реальному свiтi або хоча б добиватися прийнятного наближення до такоi обСФктивноi рацiональностi.
Обмежена рацiональнiсть позначаСФ феномен когнiтивноi обмеженостi людей в пошуках, використан