Теорiя неповноi рацiональностi Г. Саймона
Информация - Философия
Другие материалы по предмету Философия
нi та баченнi релевантноi та доступноi iнформацii в процесi прийняття рiшення. Наявнiсть iнформацii та наявнi обчислювальнi ресурси обмежують рацiональнiсть субСФкта, який приймаСФ рiшення та вирiшуСФ завдання. Роль обчислювальних ресурсiв в прийняттi рiшення розумiють в широкому сенсi: слiд враховувати способи отримання асимiляцii перегляду, манiпуляцii iнформацii та знання.
Вагомiсть результату Г.Саймона в тому, що вiн показав, як стандартна економiчна модель не враховуСФ реальнi когнiтивнi обмеження людей. Люди просто не можуть бути iдеально рацiональними в силу своСФi антропологiчноi фiзичноi обмеженостi, якщо прийняти нормативнi стандарти. Тобто пояснити вiдхилення вiд оптимальноi поведiнки можливо апелюючи не до контингентних психологiчних факторiв, а до когнiтивноi архiтектури субСФкта, який завжди приймаСФ рiшення, знаходячись в конкретнiй ситуацii.
Рацiональнiсть тому часткова, що обмежена когнiтивною архiтектурою, яка визначаСФ обчислювальнi ресурси субСФкта дii чи рiшення. В звязку з цим можна уточнити поняття нормативностi, видiливши два рiвнi нормативностi: оцiнки та рекомендацii. Перспективна модель рацiональностi визначаСФ, як слiд мiркувати з врахуванням когнiтивних обмежень.
Вiдхилення вiд нормативних стандартiв пояснюють обмеженнями когнiтивноi архiтектури, а вiдхилення вiд перспективноi моделi реальних мiркувань можна квалiфiкувати як помилки, якi пiдлягають виправленню шляхом тренувань та навчання.
Г.Саймон вважав, що концепт обмеженоi рацiональностi не вимагаСФ вiдмови вiд класичних моделей економiки: На цей час не потрiбно бiльше моделей. Нам потрiбнi факти, якi скажуть нам, якi моделi варто будувати та перевiряти.
Втiм iдея обмеженоi рацiональностi отримала широку популярнiсть в психологii та бiхевiористичнiй економiцi, оскiльки виявилась евристично та концептуально актуальною для дослiджень реальних процесiв прийняття рiшень, проблеми common sense, його природи та спiввiдношення з нормативними стандартами.
Роботи Г.Саймона стали початком трансформацiях моделей рацiональностi, релевантних для дослiджень та формування теоретичних пiдстав в галузi штучного iнтелекту. Формальною специфiкацiСФю обмеженоi рацiональностi стала обмежена оптимальнiсть С. Расела. В моделi обмеженоi оптимальностi кориснiсть рiшення СФ функцiСФю вiд якостi бажання та часу вибору бажання. За принципами такого типу рацiональностi, обмежений оптимальний агент веде себе так добре, наскiльки це можливо за умов заданих обчислювальних ресурсiв. Обмежена оптимальнiсть специфiкуСФ оптимальнiсть програми, а не оптимальнiсть дiй чи обчислювальну оптимальнiсть. Оптимальнiсть рацiонального вибору задаСФться через програми, що забезпечуСФ в свою чергу можливiсть уникнути обмежень для рацiонального агенту, якi не могли б бути опрацьованi програмою. Дii та обчислення контролюються програмою, а саме, програмою, над якою сам програмiст маСФ контроль.
Розробки моделей обмеженоi рацiональностi також сприяли виникненню нових метанормативних програм (наприклад, натуралiзм) та задали новий ракурс дослiдження сommon sense знання та мiркувань (наприклад, як принципово евристичноi дiяльностi). Оскiльки в межах цiСФi роботи неможливо описати всi наслiдки новоi методологiчноi парадигми дослiдження рацiональностi, я зосередився лише на дослiдженнi пiдстав оцiнки рацiональностi та епiстемiчних гарантiй в психологii та бiхевiористичнiй економiцi.
Висновки
концепт завдання модель дослiдження
В традицii логiцизму сформувалася iдея того, що нормативна теорiя рацiональностi задаСФ стандарти, за допомогою яких реальнi мiркування можуть бути оцiненi як правильнi чи не правильнi. Норми визначають, якi факти слiд спостерiгати, якщо субСФкт поводиться рацiонально, однак визначення норм та iх обТСрунтування це окремий вiд емпiричних дослiджень проект. Це стосуСФться як теоретичноi, так i практичноi рацiональностi. В межах економiчноi моделi рацiональностi Л.Савейдж (1954) формалiзував правила iндивiдуального прийняття рiшень, Дж. Фон Нейман, О.Моргенштайн (1944) формалiзували правила стратегiчного прийняття рiшень. Економiчну модель iдеального рацiонального агента вважали корисною апроксимацiСФю для моделювання та передбачення реальноi економiчноi поведiнки. Ситуацiя в теоретичнiй економiцi iстотно не змiнилася i пiсля появи оригiнальних новаторських робiт Г.Саймона, видатного американського математика, економiста, психолога та кiбернетика. Втiм, його iдеi виявились плiдними для розумiння природи рацiональностi та були широко залученi в емпiричних дослiдженнях реальних процесiв прийняття рiшення та формування нових теоретичних пiдстав в галузi штучного iнтелекту.
В реальних складних ситуацiях досягнення iдеальноi рацiональностi, за якоi iнтелектуальний агент дiСФ так, щоб можна було досягти найкращого результату, вимагаСФ занадто високих обчислювальних ресурсiв: оскiльки вибiр дiй потребуСФ розрахункiв, розрахунки потребують часу, то досконалий рацiональний агент не iснуСФ для нетривiальних обставин. Моделювання дiй реального агента здiйснюСФться в рамках обмеженоi рацiональностi дii органiзуються вiдповiдно до тих ситуацiй, коли не вистачаСФ часу для всiх тих дiй, якi дiйсно могли б вимагатися вiдповiдно до стандартiв iдеальноi рацiональностi. В свою чергу розумiння того, якi обмеження накладенi на рацiональнiсть в реальних ситуацiях мiркувань та прийняття рiшень, спричинило