Теорія неокласичного синтезу. Теорія економіки ринків
Информация - Экономика
Другие материалы по предмету Экономика
ЗМІСТ
Вступ
1.Теорія неокласичного синтезу
Висновок
2.Теорія економіки ринків
Висновок
Література
Вступ
В рефераті розглядаються питання економічної теорії:
- Теорія неокласичного синтезу;
- Теорія економіки ринків.
Мета реферату ознайомитися з зазначеними темами, розглянути історію виникнення зазначених теорій, зробити висновки.
- Теорія неокласичного синтезу
Поява у 30-ті роки XX ст. концепції державного регулювання економіки Дж.-М. Кейнса справила значний вплив на розвиток економічної думки та економічної політики. Водночас, незважаючи на те що кейнсіанство тривалий час зберігало свої позиції, Кейнсу так і не вдалося створити цілісної теорії циклу. Його послідовники не виявили динаміки основних компонентів ефективного попиту, не розглянули значної частини автономних інвестицій, не повязаних з рухом національного доходу. Вони аналізували економіку з позицій макроекономічних, народногосподарських величин. Однак вивчення потребували і мікроекономічні категорії. Традиційна економіка характеризувалася інертністю, пасивністю. її результати були повязані з величезними затратами через втручання політичної влади в економічний процес. Тому необхідні були зміни.
Принцип неокласичного синтезу запропонував Д.-Р. Хікс у 1937 р. ще до того, як на основі теорій економічного зростання відбулося органічне поєднання кейнсіанського і неокласичного напрямів економічної теорії. Згодом цей підхід був остаточно обґрунтований П.-Е. Самуельсоном.
Самуельсон (Samuelson) Поль-Ентоні (нар. 1915) американський економіст, лауреат Нобелівської премії (1970). Народився в м. Гера (штат Індіана, СІНА). Диплом Чиказького університету отримав 1935 року, а через рік диплом Гарвардського університету. У двадцятипятирічному віці викладав у Массачусетському технологічному інституті (у 1966 р. повернувся сюди професором економіки). Засновник у цьому інституті факультету економікс.
У 1941 р. П.-Е. Самуельсон став доктором економіки, одночасно за свою дисертацію "Основи економічного аналізу (Операціональне значення економічної теорії)" отримав премію імені Д. Уеллса. Поєднував викладацьку діяльність з роботою консультанта різних державних установ. Як член Комісії СІНА з реконструкції готував переведення після Другої світової війни промисловості на цивільні рейки. У 1947 р. опублікував працю "Основи економічного аналізу". Саме з цього часу почалося тривале протистояння в економічній науці "математиків" і "літераторів". Потяг до чіткої математичної мови дав змогу вченому поєднати вищу математику з економічним аналізом, що стало основою при розробленні статичної й динамічної теорії та основ стабільності економічних систем. До сфери інтересів ученого входить широке коло проблем: від теорії вартості до проблем міжнародної торгівлі.
У 1952 р. обраний президентом Міжнародного економетричного товариства. У 1958 р. у співавторстві з Р. Дорфманом і Р.-М. Солоу опублікував працю "Лінійне програмування і економічний аналіз".
Протягом 1961 1968 pp. радник з економічних питань президентів Дж. Кеннеді й Л. Джонсона, брав активну участь у розробленні економічної програми уряду демократів.
У 1961 р. обраний президентом Американської економічної асоціації (у 1947 р. ця асоціація нагородила його медаллю імені Дж.-Б. Кларка), а в 1968 р. головою Міжнародної економічної асоціації.
П.-Е. Самуельсон автор найпопулярнішого в західних країнах підручника "Економікс". Це головна праця вченого, де розкрито систему його поглядів. Підручник став класичним, перекладений на десятки мов, витримав 16 видань.
Член Американської академії мистецтв і наук, Британської академії наук, Національної академії наук США, Американського економетричного товариства. Йому присвоїли почесні вчені ступені університети Гарварда, Чикаго, Індіани, Мічигану, Кейо, Південної Каліфорнії, Пенсільванії, Рочестера, Східної Англії, Північного Мічигану, Массачусетсу, Католицького університету Лувена.
У 5060-ті роки XX ст. у західній економіці вдалося помякшити кризи. Цьому сприяло поширення кейнсіанських рецептів економічного регулювання, що зазнали певних модифікацій. Представники кейнсіанства змістили акценти в бік проблеми темпів, факторів зростання, альтернативи між зайнятістю та інфляцією. Під впливом суперечливої взаємодії ринкового механізму з монопольним регулюванням західні економісти дійшли висновку про необхідність поєднання кейнсіанських рекомендацій щодо регулювання з неокласичними теоретичними положеннями про стимулювання виробництва, внаслідок чого було розроблено теорію неокласичного синтезу.
Неокласичний синтез теорія, яка поєднує кейнсіанське інтегрування матеріального і грошового секторів економіки з метою одночасного визначення грошового доходу і відсоткової ставки з класичною установкою на те, що тенденції до рівноваги за повної зайнятості може перешкоджати тільки негнучкість системи.
Для цієї теорії характерне використання різних способів економічного аналізу, економіко-математичних методів. Математичні моделі та розрахунки допомагають уточнити логічні обґрунтування, виявити функціональні взаємозвязки, перевірити висновки і передбачення.
Вчений запропонував поєднати ринкове регулювання з державним впливом на економіку, а саме: в період глибокого спаду використати бюджетні важелі, а за умови піднес?/p>