Теорія неокласичного синтезу. Теорія економіки ринків
Информация - Экономика
Другие материалы по предмету Экономика
?табілізаторів держава може сприяти зростанню виробництва.
Висновок
Економічну теорію середини 60-х років характеризують як неокласичний синтез. Він виник саме тому, що існуюча понад півстоліття неокласична макроекономіка не змогла створити послідовної та корисної теорії, і був кроком вперед. Теорія неокласичного синтезу П.-Е. Самуельсона узагальнила тогочасні досягнення економічної теорії, обєднала різні школи та напрями загальною ідеєю макроекономічної рівноваги.
Неокласичний синтез націлює на пошук узгоджених висновків між різними концепціями, школами та напрямами. Як і неокейнсіанство, його було використано у практиці державного регулювання економіки багатьох розвинутих країн, передусім США. Із середини 50-х років XX ст. і впродовж наступних двох десятиріч він був панівною системою поглядів.
- Теорія економіки ринків
Тривалий час теорія та економічна практика формувалися навколо загальної моделі ринкової економіки Л. Вальраса, який вважав, що в суспільстві існує єдиний ринок з єдиною системою цін (незалежно від того, є рівновага чи немає), однаковою для всіх економічних клієнтів. Зміна цін на ресурси приводить до пропорційної зміни цін на споживчі товари, зростання доходів до пропорційного зростання цін, що вплине лише на обсяги грошової маси, але не змінить пропорцій обміну, а отже, не впливатиме на рівновагу та стабільність економічної системи. Тому, на думку Л. Вальраса, обсяги грошової маси, яка обслуговує обмін, не мають значення. Економічна рівновага досягається тоді, коли сукупний попит дорівнює сукупній пропозиції.
Нереалістичність такої економіки як єдиного глобального ринку, де вся економічна інформація є доступною для будь-кого, довів у своїх наукових дослідженнях М.-Ф.-Ш. Алле.
Алле (Allais) Моріс-Фелікс-Шарль (нар. 1911) французький економіст, лауреат Нобелівської премії (1988). Народився в Парижі. Навчався у Політехнічній школі та Національному гірничому інституті. Здобув освіту інженера і фізика. Поїздка до США під час Великої депресії стала переломним моментом у його житті. Побачивши закриті фабрики, натовпи безробітних, людське горе, він зрозумів, що повинен присвятити себе економіці.
Маючи добру технічну освіту, в 1936 р. М.-Ф.-Ш. Алле влаштувався на державну інженерну службу. Працював контролером у Національному гірничому управлінні, керував у місті Нанті службою гірничої промисловості.
У 19431948 pp. директор Бюро документації і статистики гірничої справи. У цей період починається його активна економічна діяльність. Опрацювавши дослідження Л. Вальраса, В. Парето, І. Фішера, написав фундаментальну працю "В пошуках економічної дисципліни. Чиста економіка" (1943), у якій він висловлювався за викуп землі державою.
Будучи професором з 1944 р., М.-Ф.-Ш. Алле читав лекції в Національному гірничому інституті. Паралельно викладав курс економічної теорії в Інституті статистики Паризького університету. До кінця 80-х років він директор Центру економічного аналізу, водночас до 1970 р. очолював групу соціально-економічних досліджень. У 19471980 pp. член Національного комітету з наукових досліджень.
З 1941 р. він проводив дослідження в пяти взаємоповязаних галузях: теорії максимальної ефективності економіки, теорії міжчасових процесів руху капіталу, теорії прийняття рішень в умовах невизначеності, теорії динаміки грошового обігу, теорії випадкового і екзогенних фізичних впливів.
Творчість М.-Ф.-Ш. Алле багатогранна: праці з фізики, соціології, історії цивілізації. Однак саме економіка майже шістдесят років є предметом його професійних інтересів, саме в цій галузі знання він досяг важливих результатів. Це "Загальна теорія надлишків" (1981), "Автопортрети: одне життя, одна праця" (1989), "Боротьба за Європу" (1994), "Економіка як наука" (1995) та ін.
М.-Ф.-Ш. Алле почесний член Американської економічної асоціації, член Національної академії наук США. Нагороджений орденом Пальмової гілки академії, золотою медаллю Національного центру наукових досліджень та орденом Почесного легіону Франції. Почесний доктор Гронінгемського університету.
Досліджуючи цю проблему, М.-Ф.-Ш. Алле запропонував теорію на новій основі, виходячи з поняття "надлишок" , розробленого та використаного у праці "В пошуках економічної дисципліни. Чиста економіка", а також нову модель модель економіки ринків.
Модель економіки ринків система правил, що забезпечують поступову еволюцію економіки шляхом реалізації всіх можливих надлишків аж до стану максимальної ефективності.
У моделі М.-Ф.-Ш. Алле суспільне господарство постає як сукупність локальних ринків, для яких характерні власні замкнуті системи ціноутворення. Це система ринків для різних товарів, причому один і той самий товар може продаватися і купуватися на різних ринках. У ній немає єдиної системи цін, акти ринкового обміну здійснюються не всі відразу, а безперервно. Вчений допускає множинність ринків і велику кількість систем цін як відображення реальної зміни до економічного оптимуму.
Загальноекономічна рівновага, на думку М.-Ф.-Ш. Алле, залежить від співвідношення попиту і пропозиції грошової маси, а рівновага на локальному ринку залежить від співвідношення попиту і пропозиції товарів. Отже, економічна рівновага всієї системи залежить від стану окремих, локальних, ринків. Учений формулює економіко-математичну залежність, яка дає змогу прогнозувати вплив окремого ринку на суспільну еко?/p>