Теорія й практична діяльність психолога
Информация - Психология
Другие материалы по предмету Психология
альних обєктів.
Даність у конкретних психологічних теоріях проявляється в самих різних варіантах: від ототожнення природи людини із природою тварини (наприклад, у теорії Е. Берна) до відомості природи людини до механізму, до неживого (наприклад, у теорії Г. Гурджієва).
Не беручи на себе роль судді або критики тієї або іншої теоретичної даності, уважаю, що можна припустити наступне: підставою для появи різних теорій, різних позицій є зміст переживань їхніх авторів свого власного звязку з іншими людьми, що для кожної людини проявляється в його концепції життя, у тому розумінні, що може й уміє реалізувати в житті сам психолог як підстава своєї активності.
Психологові, що використовує наукове знання, що створює це знання як підстава свого впливу на іншу людину, доводиться мати справа з наступного тридцятимільйонного цього обґрунтування: історичні й сучасні йому наукові тексти; живі люди, його сучасники як автори або носії наукових ідей; живі люди (учені), індивідуальність яких нетотожна їхньої наукової продукції; він сам - доросла людина в конкретному історичному й особистому часі свого життя; його - дорослої людини - досвід, узагальнена у концепції життя; зміст концепції життя, що визначає (допускає) захід впливу на іншу людину й на самого себе з метою одержання й використання різних видів інформації.
Уважаю, що жодна з перерахованих вище тридцятилітніх не усвідомлена повною мірою в конкретний момент професійної біографії психолога.
Природно думати, що всі ці змінні величини, і при цьому можна затверджувати, що сам головної й стійкої є концепція життя.
Даність підстав для обґрунтування теоретичного, ідеального обєкта стає питанням не тільки історичного розвитку психологічної науки, але й індивідуального становлення професіонала як розвивається, мінливої людини, здатного до трансформації.
У жодній іншій сфері знання або практичної діяльності людини немає такої залежності вибору ідеального обєкта, теорії від морально-етичної позиції дослідника, як у сучасній психології - науці й практиці. Що дано психологові як ідеальний предмет вивчення? Навіть позначення цієї даності представляє труднощі.
Можна відповісти на це питання в такий спосіб: дане - життя людини, тобто Добро й Зло, які є в Я людини, що живе серед інших Я в історичному часі (культурі), особистому часі (психологічному) свого життя, фізичному часі свого тіла й що володіє як головними якостями здатністю до любові й волі.
Тоді відповіді психолога на питання про те, що є життя людини, що в ній Добро й Зло, що є Я, у якому часі й просторі воно проявляється, стануть його опорою при обґрунтуванні впливу на іншу людину.
Позначаючи у своєму тексті відповідь на ці питання, затверджуючи в такий спосіб даність як існуючу, психолог одержує підстави для побудови теорії ідеального обєкта.
Відомо, що функція свідомості дозволяє людині через позначення реальності словом сприймати її як володіє закономірностями. Інакше кажучи, якщо психолог (для себе й для інших) позначає даність словом (поняттям), він уже вносить у зміст свого мислення закономірність, що відбиває існування цієї даності.
Недостатнє рефлексивне пророблення змісту даності як підстави для впливу на іншу людину приводить до того, що від психолога вислизає власна позиція, що в остаточному підсумку визначають міру його відповідальності за використовуване або одержуване знання, за його зберігання або передачу.
Теоретичне рефлексивне пророблення підстави для мислення дозволяє науці визначити її специфічне місце в суспільній свідомості, зафіксувати ступінь володіння обєктом науки як обєктом інтелектуальної власності. У цьому змісті етичне право, наприклад право розпоряджатися життям (власне й чужий) і право наукового дослідження життя людини, належить до різних соціальних норм і припускає різний ступінь як особистої, так і суспільної відповідальності.
Таким чином, поняття даності дозволяє психологові усвідомити як існуючий для нього ідеальний обєкт, визначити стосовно нього свою позицію, ступінь особистої відповідальності за його використання й міру свого впливу на іншу людину за допомогою цього теоретичного ідеального обєкта.
Процедура усвідомлення даності дозволяє психологові-практику, як і психологові-дослідникові, уникнути багатьох помилок, повязаних з розумінням ними ролі й місця психологічного знання в індивідуальному й соціальному житті людей.
Отже, можна сказати, що виділення, обґрунтування даності для впливу на іншу людину опираються на стійкі параметри психічної реальності самого психолога.
Однієї з таких реальностей є концепція життя. По суті, все індивідуальне різноманіття варіантів концепції життя може бути представлене по шкалі сутнісних людських орієнтації, розробленої Е. Фроммом: біофільна орієнтація - некрофільна орієнтація.
Е. Фромм так описував якості цих орієнтації: біофільне орієнтування - любов до живого, тотальне орієнтування, що визначає спосіб життя людини. Він відзначав, що будь-якої живої матерії властива тенденція до збереження життя й боротьба проти смерті.
Варто звернути увагу на опис Е. Фроммом такої важливої якості живого, як обєднання й спільний ріст, які характерні для всіх процесів життя, у тому числі для мислення й почуттів. Зєднання, народження й ріст становлять, на його думку, цикл життя.
Людина з біофільною орієнтацією бачить ціле, а не частини, вона орієнтована на структури, а не на суми, установка на