Теорія документно-інформаційних потоків
Курсовой проект - Менеджмент
Другие курсовые по предмету Менеджмент
альних замін провідних цінностей.
Адаптаційна функція соціальної психології передбачає забезпечення пристосування субєкта соціальної сфери (насамперед людини) до навколишнього середовища.
Розрізняють три типи адаптації (пристосування) людини до навколишнього середовища:
конформність (сприйняття встановлених порядків);
інноваційність (збереження активності й самостійності людини);
ритуалізм (символічна, некритична позиція людини).
Мотиваційна функція соціальної психології полягає в перенесенні соціально-політичних цілей і намірів зі сфери свідомості у сферу суспільної поведінки.
Розглянемо форми суспільної поведінки.
За характером участі:
відкриті (вибори, демонстрації, пікети);
закриті (ухиляння від виконання громадських і політичних обовязків).
За відповідністю "правилам гри": нормативні (орієнтація на панівні принципи); девіантні (ухиляння від виконання панівних принципів).
За рівнем творчості:
традиційні (що постійно відтворюються);
інноваційні (творчі). Підсумовуючи зауважимо, що аналіз поняття суспільної свідомості втрачає сенс без розгляду особливостей соціальної комунікації у будь-якому суспільстві. Соціальна комунікація пронизує всі структури суспільства і є, по суті, становим хребтом, інформаційною кровоносною системою суспільного життя.
4. Обгрунтувати несиміотичність понять "документний" та "документальний
Терміни "документний" та "документальний" мають різне змістове навантаження. За Ю. М. Столяровим, "документний" - тобто " складається з документів", або має безпосереднє відношення до документа, як до фізичного об"єкта, а "документальний" означає " підтверджений документом, достовірний". Але й нині в багатьох спеціальних виданнях як синоніми вживають прикметники " документальний". Наприклад, " Терминологический словарь по бибилиотечному делу и смежным отраслям" (1995 р.) визначає термін "первинний документний потік" як організовану чисельність первинних документів, що функціонують у соціальному середовищі. Таке визначення потоку змістовно відповідає терміну " документний", а саме його необхідно використовувати відносно багатьох явищ і процесів, опсередкованих документом фондів, масивів, комунікацій та ін. Функціонування документної комунікації у суспільстві потребує створення спеціалізованих документних систем, що забезпечують цикл життєдіяльності документів, тобто їх виробництво транспортування, зберігання та використання. Перший досвід класифікації цих систем належать Ю.М. Столярову, який поділяє їх на генералізаційні (де створюють та виробляють документи авторські колективи, наукові, навчальні заклади, видавництва, редакції засобів масової і нформації, типографії, теле та радіокомпанії, студії звукозапису, фото та кіностудії. Документ являє собою відносно самостійну систему завдяки наявності власних ознак і властивостей, що обумовлюють його різницю чи схожість з іншими матеріальними обєктами. Ознака відображає внутрішню прикмету по якій (частіше сукупності яких) можна віднести той чи інший обєкт до документа. На відміну від ознаки, властивість відображає якісну, тобто внутрішню належну документну відмінність. Документ характеризується наявністю всіх властивостей одночасно (різна лише ступінь їх виявлення), а набір ознак в кожному випадку індивідуальний.
Література
1. Cоляник А.А. Документні потоки та масиви. Х. 2007. 85 с.
2. Васильченко М.П., Кушнаренко Н.М., Мільман В.А. Бібліотечні фонди: навч. посіб.-С. 49-129.
3. Столяров Ю.Н. Библиотечный фонд: Учебник .- М., 2008.-275 с.
4. Швецова-Водка Г.М. Типологія документа: Навч. посіб. К., 2008. С. 6-25.
5. Лабушевська Л. Наукометрічні методи оцінки галузевого документального інформаційного потоку // Вісник Книжкової палати. 2004 - №7.-С.19-21.
6. Друк України (1991 1996 рр.): стат. Зб. /Кн. Палата України. К., 1998.-48с.
7. Кулешов С.Г. Вступ до інформатики: Навч. посіб. К., 1999. С. 53-57.
8. Василик М.А. Наука о коммуникации или теория коммуникации? К проблеме теоретической идентификации / М.А. Василик // Актуальные проблемы теории коммуникации: сб. науч. тр. СПб. : Изд-во СПбГПУ, 2004. С. 411.