Теоретичні основи вивчення сутності грошей
Реферат - Экономика
Другие рефераты по предмету Экономика
тори. Внутрішніми кредиторами є фізичні та юр особи-резеденти. Зовншніми-уряди інших краін, іноземні приватні колективні, державні і банквські установи, а також міжнар.та регіональні валютно фіннансові інститути.
Напр: Світовий банк, МВФ, ЕБРР. ДК може виступати в грошовій і натуральній формах. Натуральна форма Д.К. як правило застосовується в період хаосу і розладу грош. обігу. ДК реалізується через такі форми як: 1.позика, шляхом продажу державних ЦП. Згідно існуючим в Украіні законодавством існують 2 види ЦП, якими може оформлятися позика:1)ОВДП, 2)Казначейські забовязання. 2.Запозичення Мін. Фінансів грошей із загально державного фонду позичковвого капіталу. 3.Організація грошово речових лотерей. По регіональному критерію позики бувають внутрішні і зовнішні. Крім того позики бувають процентні і безпроцентні. Процентні передбачають виплату доходу власнику ЦП. Потреба в державному кредиті виникає через наявність бюджетного дефіциту. Якщо банківській кредит має цільове призначення то ДК має глобальне значення для погашення бюджетного дефіциту, куди конкретно потраплять ці гроші визначає уряд і ВР. Якщо банківй кредит опосередковує таку функцію грошей як засіб платежу, то ДК опосередковує ще і функції грошей як засобу обігу. За своєю економічною сутністю держ кредит - це форма вторинного пврерозподілу ВВП. Використання державного кредиту є цілком виправданою формою мобілізації коштів у розпорядження держави. Внутрішній державний кредит може мати товарну і грошову форми. Товарну форму використовують при розладнаній грошовій системі. В цей період державний кредит виступає, як правило, в грошовій формі, а саме: державні позики, вклади населення в ощадних банках, грошові лотереї. Другою формою ДК є передавання ощадними установами частини або всієї суми коштів населення, які розміщені в ощадних банках чи в Інших ощадних установах держави. Сьогодні найпоширенішою формою державного кредиту є використання державою коштів позикового фонду. Ця форма державного кредиту економічно не виправдана і зумовлює інфляційні процеси.
69. Характеристика міжнародного кредиту. Особливості його розвитку в Україні.
Міжнй кредит це переміщення позичкового капіталу з однієї країни в іншу. Його субєкти такі ж як і при національному (внутрішньоекономічному) кредиті банки, підприємства, держава, населення. Проте ознакою цього кредиту є належність кредитора та позичальника до різних країн. МК функє в різних формах: залежно від того, хто виступає кредитором буває фірмовий, банківський та урядовий кредити. Фірмовий це, власне, комерційний кредит на міжнародному рівні, коли іноземний експортер продає товар вітчизняному імпортеру в кредит. Велй ризик, тому дорогий кредит. Більш гнучким є банківський крт, коли однією із сторін кредх відносин є банк. В Україні міжнарні банккі кредити в основному отримують комні банки та СП з інозми інвесторами. Урядовий кредит може надаватись урядом однієї країни уряду іншої в межах укладеної між ними угоди, а також шляхом розміщення урядом своїх цінних паперів на зарх фінанх ринках. Також це кредити, які надаються країнам міжнми валфін оргми: МВФ, МБРР, ЄБРР та ін. Зокрема, їх кредитами широко користується Україна на потреби свого економічного розвитку та для підтримки стабільності нацї валюти. Міжнародний кредит також поділяється на фінй, який надається у грошовій (валютній) формі, та комерційний, що надається у товарній формі.
70. Економічні межі кредиту. Кредитні відносини в умовах інфляції.
Межа кредиту такий рівень розвитку кредитних відносин в народному господарстві, за якого попит та пропозиція на кредит балансується при збереженні стабільної, помірної, доступної для переважної більшості нормально працюючих позичальників, процентної ставки. Реальний попит на позичкові кошти, який предявляють економічні субєкти учасники відтворювального процесу при нормальній ставці банківського процента, є кількм виразом межі нарощування пропозиції позичок з боку кредиторів, передусім банків. За такого підходу динвміка банго процента стає основним показником дотримання чи порушення меж кредиту. Якщо рівень банкго % швидко зростає або надмірно високий, це свідчить про недостатню пропозицію кредиту, недостатнє задоволення потреб екх субв в позх коштах, про недокредитування економіки, а отже про порушення меж кредиту з боку їх "незаповнення" і навпаки. Розміри меж кредиту визначаються поведінкою субєктів на грошовому ринку, а не субктивними оцінками аналітиків чи державних органів.
Регулювання ставки банк % стає ключовим важелем формування економічної межі кредиту та забезпечення її дотримання з боку банкї системи. Якщо ЦБ проводить політику зниження % (здешевлення кредиту), то попит на позички зростає, а межа кредиту розширюється і навпаки. У такому розумінні межі кредиту набувають суто еконго змісту, оскільки вони формуються під впливом еконх інтересів (попиту) ююрх та фізх осіб сцбєктів грошового ринку. Економічна межа може розглядатись у таких аспектах: 1)залежно від певного рівня еконї системи (мікро та макроеконні межі); 2) залежно від призначення (кількісна та якісна межа кредиту). Мікроеконні межі визначають обсяги попиту на кредит окремих позичальників (юр чи фіз осіб). Макроеконна межа скупність мікроеконх меж, визначає обєктивний обсяг кредитних вкладень у нарне господво в цілому.
Інфл. це зниження вартості грош. од. яке проявляється через зростання рівня цін. Інфл - це знецінення нерозмінних на золо