Теоретична географія Альфреда Вагнера
Информация - География
Другие материалы по предмету География
?нічний полюс в окремі роки в лічені дні переміщається на відстані порядку 100 км через нерівномірність випадання або танення снігу, тому, коли літосфера вийде зі стану рівноваги, швидкість її переміщення буде вимірятися не сантиметрами в рік, а десятками кілометрів у добу!
Якщо Гренландія прийде в рух, то через рік літосфера займе звичайне положення й майже всі жителі нашої планети будуть жити в зоні екватора. Але найбільше виграє від цього Росія, тоді як Європа програє.
Але не тільки гірські системи утворять на Землі екваторіальні структури, хоча три виявлених нами екватора далеко не вичерпують список кільцевих гірських систем. Наприклад чітко видно, що Ісландія, Шпіцберген, Новосибірські острови розташовуються на одній прямій.
Очевидно, це сліди якогось архаїчного екватора. Повертаючи глобус на кути ТЕТА = 81, PSI = - 32, Fl = 100, одержуємо карту, що підтверджує це припущення.
Це дуже важлива лінія на поверхні Землі, від неї залишилися сліди у вигляді острова Сахалін і Японії, вона сформувала Великий вододільний хребет в Австралії, від її залишилося дуже багато слідів у рельєфі Антарктиди. Якщо знову зєднати Африку й Південну Америку, то можна побачити, що вона залишила свій слід у вигляді Анд.
Інша кільцева структура, контури якої відразу видні на глобусі, складається із глобального кільцевого розламу літосфери. Окремі шматки його вивчаються як незалежні. Люди чому те обожнюють селитися уздовж цього Глобального Розламу, хоча там безупинно трясе, а час від часу землетрусу всі порівнюють із землею. Чому нам подобається жити на розламі, начебто там медом намазано? Ніхто не може цього пояснити.
Сам Розлам проходить, відхиляючись те нагору, те долілиць, в околиці лінії, який позначений екватор. Це сама сейсмічно небезпечна зона на землі й у цій зоні розташовані провідні столиці миру, найбільші мегаполіси.
Чомусь там побудовані, начебто іншого місця не було - Веллінгтон, Мельбурн, Аделаїда, Портленд, Адис-Абеба, Аден, Каїр, Олександрія, Мекка, Єрусалим, Тель-Авів, Афіни, Рим, Венеція, Женева, Берн, Відень, Париж, Брюссель, Лондон, Дублін, Квебек, Монреаль, Торонто, Детройт, страшно навіть просто перераховувати міста, тому що в цій зоні виявився понад мегаполіс, що починається в Бостоні й який закінчується в Новому Орлеані. Навіть мексиканці чомусь розташували Мехіко точно на страшній лінії Глобального Кільцевого Розламу.
Якщо ви уважно подивитеся карту глобального Кільцевого Розламу, то ви побачите, що пряма Ісландія - Шпіцберген - Новосибірські острови утворить ясно видимий рубець на тілі планети. Не можемо ми також не побачити, що Великі озера Північної Америки розташовані на одній прямій, що йде майже перпендикулярно до лінії Глобального Кільцевого Розламу, на яку подібно бусинам нанизані Великі озера Канади. Безсумнівно це сліди якогось древнього розламу, тому що прямий відрізок довжиною 4,5 тисячі кілометрів безпричинно зявитися не може, а якщо він зявився не випадково, те в нього повинне бути природне продовження з такими ж властивостями. Ми пропонуємо називати його Розлам Великих озер .
Дійсно, перловий ланцюг Великих озер триває перловим ланцюгом невеликих морів: Берингове, Охотське, Японське, Жовте, Філіппінське, Південно-Китайське, море Сулу, Сулавесі, Молукське море, море Серам, море Банда, море Саву, море Флорес, море Бали, Яванське море. Може бути, це звучить зненацька, але остання група невеликих морів, дуже Великі озера Північної Америки.
У цей роботі наведені факти, які не тільки підтверджують теорію Альфреда Вегенера про дрейф континентів, але й знаходять нові підтвердження існування одного великого континенту.
Література
1. Друянов В. А Загадочная биография Земли. - М, 1999.
2. Кац Я.Г., Рябухин А.Г. Космическая геология. - М., 1984.
3. Келдер Н. Неспокійна Земля. - К, 1995.
4. Ларионов А. К. Цікава інженерна геологія. - К., 1998.
5. Монін А.С.Популярна історія Землі. - К., 2000.