Температура тiла та ii регуляцiя
Информация - Медицина, физкультура, здравоохранение
Другие материалы по предмету Медицина, физкультура, здравоохранение
Мiнiстерство освiти та науки Украiни
Вищий навчальний заклад тАЬВiдкритий мiжнародний унiверситет
розвитку людини тАЬУкраiнатАЭ
Горлiвський регiональний iнститут
Реферат
з диiиплiни: Патологiя
На тему:
Температура тiла та ii регуляцiя
студентки 1-го курсу денноi форми навчання
Олександровоi Марини Дмитрiвни
2009
Змiст
Вступ
1. Хiмiчна терморегуляцiя
2. Фiзична терморегуляцiя
3. Центр терморегуляцii
3.1 Гарячка
3.2 Гiпертермiя
Список лiтератури
Вступ
Температура тiла людини пiдтримуСФться на вiдносно постiйному рiвнi, незалежно вiд коливання температури зовнiшнього середовища.
Ця постiйнiсть температури називаСФться iзотермiСФю. РЖзотермiя властива тiльки теплокровним, або гомойотермним, тваринам. Вона вiдсутня у холоднокровних, або пойкiлотермних тварин, температура тiла яких залежить вiд змiни температури зовнiшнього середовища.
РЖзотермiя необхiдна для нормального функцiонування органiв людини. При змiнi температури органiзму змiнюються структура i функцii бiлкiв, нуклеiнових кислот, швидкiсть ферментативних реакцiй, проникнiсть клiтинних мембран.
Перегрiвання органiзму, коли температура тiла стаСФ вищою 37 С, називаСФться гiпертермiСФю, а охолодження, коли температура тiла стаСФ нижчою 35 С гiпотермiСФю.
Для людини порiг верхньоi, вже смертельноi, температури складаСФ 43 С. Нижньою межею СФ температура 26 С, при якiй зупиняСФться серце.
У гомойотермних органiзмах температура рiзних частин тiла СФ рiзною.
Температура шкiри залежить вiд температури зовнiшнього середовища i коливаСФться вiд 28 С в дистальних вiддiлах кiнцiвок до 33-34 С на шкiрi тулуба i голови. Температура мязiв i внутрiшнiх органiв характеризуСФться постiйнiстю, i вона СФ вищою. Найвища температура зафiксована в печiнцi - 38 С.
На практицi температуру тiла визначають у пахвовiй ямцi (36,6 С), у порожнинi рота (36,7-37 С), в прямiй кишцi (37,3-37,6 С). Температура тiла коливаСФться протягом доби. Найнижча температура спостерiгаСФться о 3-4-iй годинi ночi, потiм вона поступово пiдiймаСФться, доходячи до найвищого рiвня о 16-й годинi, i знову починаСФ знижуватися. Коливання добових температур становить 1,0 С. Температура тiла може рiзко пiдвищуватися до 38-39 С при мязовiй роботi, залежно вiд iнтенсивностi навантажень. Пiсля закiнчення роботи температура тiла швидко падаСФ i доходить до нормальних величин.
РЖзотермiя у людини може зберiгатися лише завдяки рiвновазi мiж теплоутворенням i тепловiддачею всього органiзму. Це досягаСФться за допомогою фiзiологiчних механiзмiв терморегуляцii (нервових i ендокринних).
Прийнято подiляти терморегуляцiю на хiмiчну i фiзичну.
1. Хiмiчна терморегуляцiя
Хiмiчна терморегуляцiя вiдбуваСФться за рахунок змiн рiвня теплоутворення пiд дiСФю зовнiшнього середовища. Основним джерелом теплоутворення в органiзмi СФ клiтинний метаболiзм. У клiтинах i органах проходять окиснi процеси, якi супроводжуються вивiльненням енергii. Найбiльш iнтенсивне теплоутворення вiдбуваСФться в мязах. У спокоi в скелетних мязах виробляСФться 20 % тепла. Незначна рухова активнiсть збiльшуСФ теплоутворення на 50-80 %, а важка мязова робота - на 400-500 %. В умовах холоду теплоутворення в мязах збiльшуСФться рефлекторно наступним чином. Подразнюються холодовi рецептори шкiри, в них виникаСФ збудження, яке йде в центральну нервову систему i звiдти до мязiв, викликаючи перiодичнi iх скорочення - тремтiння i рефлекторне пiдвищення мязового тонусу.
Пiдсилення обмiну речовин i теплоутворення пiд впливом холоду вiдбуваСФться i при вiдсутностi мязових рухiв за рахунок окисного розпаду бiлкiв, жирiв, вуглеводiв.
У хiмiчнiй терморегуляцii значну роль вiдiграють печiнка i нирки. В станi спокою на частку печiнки припадаСФ близько 20 % загальноi теплопродукцii. При охолодженнi тiла теплопродукцiя в печiнцi зростаСФ.
При пiдвищеннi температури повiтря теплопродукцiя в органiзмi зменшуСФться.
2. Фiзична терморегуляцiя
Фiзична терморегуляцiя вiдбуваСФться шляхом змiни тепловiддачi органiзмом.
Розглядаючи механiзми тепловiддачi, ми повиннi враховувати два потоки тепла в органiзмi. 1) внутрiшнiй: вiд внутрiшнiх дiлянок тiла до зовнiшнiх; 2) зовнiшнiй: вiд поверхнi тiла у зовнiшнСФ середовище.
Внутрiшнiй потiк тепла опосередковуСФться кровю за рахунок ii високоi теплоСФмностi.
Зовнiшнiй потiк тепла забезпечуСФться теплопровiднiстю, конвекцiСФю, радiацiСФю i випаровуванням.
Теплопровiднiсть вiдбуваСФться шляхом нагрiвання навколишнiх предметiв, з якими стикаСФться тiло. Таким чином органiзм вiддаСФ 31 % тепла.
Конвекцiя - це перенесення тепла через бiльш холоднi шари повiтря. Рушiйною силою конвекцii СФ рiзниця мiж середньою температурою шкiри i повiтря.
Радiацiя це тепловiддача у виглядi iнфрачервоного випромiнювання вiд шкiри. 44 % тепла вiддаСФться шляхом радiацii. Чим бiльша поверхня шкiри i вища ii температура, тим iнтенсивнiше вiдбуваСФться тепловiддача.
Перенесення тепла шляхом випаровування в нейтральних температурних умовах складаСФ близько 20 %. Якщо ж температура зовнiшнього середовища вища, нiж температура тiла, то тепловiддача випаровуванням складаСФ 100 %. При випаровуваннi 1 л води органiзм втр