Творчістю Тютчева і Фета укр
Информация - Разное
Другие материалы по предмету Разное
187;
Поезія Фета поезія натяків, здогадок, умовчань; його вірші у більшості своїй не мають сюжету, - це ліричні мініатюри, призначення яких не стільки передати читачеві думки і почуття, скільки ”летючий” настрій поета. Він був далекий від душевних бур і тривог. Поет писав:
„Язык душевной непогоды
Был непонятен для меня”.
А.Фет був глибоко переконаний, що краса це реальний найважливіший елемент побудови світу, який надає йому гармонійну виваженість і цільність. Тому, він шукав та знаходив красу в усьому: в опалому листі, в троянді, що дивно посміхнулася „в день быстролетный сентября, в фарбах неба родного. Поет відрізняв „розум розуму” та „розум серця”. Він вважав, що лише „розумом серця” можливо проникнути крізь зовнішню оболонку у прекрасну суть буття. У сердечно розумну лірику Фета немає доступу нічому жахливому, потворному, дисгармонійному.
Федір Іванович Тютчев
(1803-1873)
Роль сімї у становленні поета
Федір Іванович Тютчев народився в культурній дворянській сімї. Хлопчик рано виявив надзвичайне обдарування та схильність до навчання. Тому батьки запросили вчителем до нього поета перекладача Раїча, який був дуже обізнаний у класичній древній та італійській літературі. Вже дванадцятирічний Федір перекладав твори Горація, захоплювався Пушкіним, читав Жуковського, німецьких романтиків, французьких просвітителів, поетів та філософів древньої Греції та Рима. Тому в 1822 році Тютчев закінчив словесний факультет Московського університету та був прикомандирований до державної колегії іноземних справ, а трохи пізніше відбув чиновником у російську дипломатичну місію в Мюнхен, де провів 22 роки.
Визнання
Саме звідти почали надходити та публікуватися у тогочасних часописах, зокрема у „Современнике” цикли віршів Ф.Тютчева. Особливу зацікавленість до його віршів виявили в Росії в 1850 році, коли Некрасов в цьому ж журналі надрукував статтю „Російські другорядні поети”, а Тургенєв „Декілька строк про вірші Тютчева”.
Чим же так приваблювали і приваблюють сьогодні вірші Тютчева?
Особливості світосприйняття Тютчева
та його відображення в поезії
Лірика Федора Тютчева увібрала в себе його особливе бачення довкілля. Світ це загадка, відгадку якої треба шукати все життя. Загадкове усе: природа, людина, сам поет:
„Как сердцу высказать себя?
Другому как понять тебя?
Поймет ли он чем ты живешь?
Мысль изреченная есть ложь”.
Але поет вміє знаходити в житті прекрасне навіть у важкі часи хвилювань та тривог: „Блажен, кто посетил сей мир в его минуты роковые”. Хоча все ж найкращі рядки його віршів присвячені саме природі джерелу його поетичного натхнення та життєдайних сил. Природа для Тютчева не просто середа існування, а щось набагато більше, без чого неможливо жити. Природа нагадує про себе стуком крапель дощу по шибках в нічній тиші чи пташиним співом серед полуденного зною. Тільки поет, що насправді вірить в те, що природа це щось таємниче, надзвичайне, неосяжне міг стверджувати:
„Не то, что мните вы, природа:
Не слепок, не бездушный лик-
В ней есть душа, в ней есть свобода,
В ней есть любовь, в ней есть язык…”
Головними персонажами його творів виступають: Мати Природа, пори року, Небо, Сонце, пори доби. Події його ліричних творів неосяжні, космічні, охоплюють значні проміжки часу та простору. Але при цьому його образи є зримими, конкретними, зрозумілими кожному. Здається. Що їх бачиш та відчуваєш : „Уж солнца раскаленный шар с главы своей земля скатила”, „Уж звезды светлые взошли и тяготеющий над нами небесный свод приподняли своими влажными главами”. Всі його персонажі піднесені та величаві, йому дуже добре вдається передати емоційне відчуття зовнішнього світу. Здається, що явища природи не тільки бачиш, але й чуєш:
„Люблю грозу вначале мая,
Когда весенний, первый гром,
Как бы резвяся и играя,
Грохочет в небе голубом”.
Любов у житті поета
На протязі всього життя Тютчев писав чудову любовну лірику. Здається, що все життя до самої смерті, поет був закоханий у чудових таємничих жінок, яким присвятив чимало поетичних рядків.
„Люблю глаза твои, мой друг,
С игрой их пламенно чудесной,
Когда их приподнимешь вдруг
И, словно молнией небесной,
Окинешь бегло целый круг…”
Тільки людина, що глибоко та тонко відчуває могла передати в віршах невимовну тугу, каяття до дружини, що пішла з життя:
„Любима ты, и так, как ты, любишь
Нет, никому еще не удавалось!
О, господи!.. И это пережить…
И сердце на клочки не разорвалось…”
Для мене поезія Тютчева це музика, яка хвилює душу, яка наповнює її величезною любовю до природи, батьківщини, людей. Його поезія зачіпає найпотаємніші струни душі, вчить звертати увагу на те, що раніше ніколи не впадало в око.
Висновок
Аналізуючи твори цих поетів, можна з повною впевненістю стверджувати, що російська школа чистого мистецтва не тільки не поступалася французькій, а можливо навіть де в чому перевершувала її. На відміну від представників французької школи „чистого мистецтва”, які в своїх віршах приділяли увагу в першу чергу ритму вірша, повторам, чергуванню літер в словах, створенням віршів символів, російські поети були майстрами „музикальних віршів”, які легко читалися. Образи створювані в віршах були легкі, пронизані світлом, зверталися до найкращих почуттів людини, вчили прекрасному, вчили знаходити і любити красу в кожному прояві природи, або почутті любові. Вірші п?/p>