Творчiсть Рембрандта
Информация - Культура и искусство
Другие материалы по предмету Культура и искусство
Творчiсть Рембрандта Харменса ван Рейна (16061669) знаменуСФ найвищий розквiт голандського мистецтва XVII столiття й одну з вершин свiтового мистецтва взагалi. Демократичне й iстинно гуманне, перейняте гарячою вiрою в торжество справедливих життСФвих початкiв, воно втiлило в собi самi передовi й життСФстверджуючi iдеi свого часу. Художник пiдняв образотворче мистецтво на нову ступiнь, збагативши його небувалою життСФвiстю i психологiчною глибиною. Рембрандт створив нову мальовничу мову, у якiй головну роль грали тонко розробленi прийоми свiтлотiнi i насичений, емоцiйно напружений колорит. Духовне життя людини стало вiдтепер доступне зображенню засобами реалiстичного мистецтва.
Рембрандт виступив новатором у багатьох жанрах. Як портретист, вiн став творцем своСФрiдного жанру портрету-бiографii, де довге життя людини i його внутрiшнiй свiт розкривалися у всiй своiй складностi i суперечливостi. Як iсторичний живописець, вiн перетворив далекi античнi i бiблiйнi легенди в зiгрiту високим гуманiзмом розповiдь про реальнi земнi людськi почуття i вiдносини.
Середина 1630-х рокiв час найбiльшоi близькостi Рембрандта до загальноСФвропейського стилю барокко, пишного та гучного, насиченого театральним пафосом i бурхливим рухом, контрастами свiтла й тiнi, суперечливим сусiдством натуралiстичних i декоративних моментiв, чуттСФвостi i жорстокостi.
У барочний перiод написане Зняття з хреста (1634). Картина iлюструСФ СФвангельську легенду про те, як Йосип Аримафейский, Никодим та iншi учнi i близькi Христа,одержавши дозвiл Пiлата,
зняли вночi тiло Христа, загорнули його в багату плащаницю i поховали. Легенда розказана Рембрандтом iз приголомшливою життСФвою правдою. Трагiчна смерть вчителя i сина принесла учасникам подii глибоке горе. Художник вдивляСФться в обличчя, намагаючись проникнути в душi людей, прочитати реакцiю кожного на те, що вiдбуваСФться. Схвильовано передаСФ вiн непритомнiсть Марii, матерi Христа, плач i стогони жiнок, страждання i скорботу чоловiкiв, переляк i цiкавiсть пiдлiткiв.
У цьому творi Рембрандт вiдштовхувався вiд вiдомоi картини Рубенса тiСФi ж назви, використовуючи окремi композицiйнi мотиви великого фламандця i прагнучи перевершити його у вираженнi щиросердечних рухiв героiв.
РЖншим важливим досягненням цiСФi картини, поряд з iндивiдуалiзацiСФю почуттiв дiючих осiб, зявилося використання свiтла для досягнення цiлiсностi багатофiгурноi композицii. Три головних моменти легенди зняття з хреста, непритомнiсть Марii i розстеляння плащаницi освiтленi трьома рiзними джерелами свiтла, iнтенсивнiсть яких убуваСФ згiдно зi зменшенням значення iени.
Початок нового перiоду в життi i творчiй дiяльностi майстра було вiдзначено двома важливими подiями, що вiдбулися в 1642 роцi: передчасною смертю Саскii, гаряче коханоi дружини, що залишила йому однорiчного сина, i створенням картини Нiчний дозор великого групового портрета амстердамських стрiльцiв, найвiдомiшого твору майстра.
Сiмейна трагедiя i завершення вiдповiдального замовлення поставили Рембрандта перед складними проблемами особистого i творчого життя. Художник виходить з цiСФi кризи ще бiльш змужнiлим i навченим. Його мистецтво стаСФ серйознiше, зiбранiше й глибше, а головне, у ньому все чiткiше проступаСФ iнтерес до внутрiшнього життя людини, до того, що дiСФться в його душi.
У тiсному звязку з еволюцiСФю творчостi Рембрандта в 1640-i роки варто розглядати й один з найголовнiших добуткiв художника Данаю, хоча на картинi стоiть дата 1636. На створення образа Данаi, легендарноi грецькоi царiвни, заточеноi своiм батьком, щоб уникнути передвiщеноi йому загибелi вiд руки онука, Рембрандта надихнула його перша любов Саскiя. Але через десять рокiв, як показали новiтнi дослiдження, художник, незадоволений первiсним рiшенням, iстотно переробляСФ образ головноi героiнi. Моделлю для остаточного варiанту картини послужила йому, очевидно, ГертьСФ Дiркс, молода вдова, що оселилася в будинку Рембрандта пiсля смертi Саскii спочатку як нянька однорiчного Титуса, а потiм i на правах повноi господарки. Таким чином, голова, права рука й у значнiй мiрi тiло Данаi, що очiкуСФ у своiй темницi коханого (по легендi, закоханий в Данаю Зевс проникнув до неi у виглядi золотого дощу), а також фiгура баби-служницi виявилися написаними заново, у смiливiй широкiй манерi середини i другоi половини 1640-х рокiв. Майже всi iншi деталi картини залишилися такими, якими були написанi в 1636 роцi, характерним для попереднього перiоду акуратним мазком.
Значним змiнам пiддався i колорит картини. У первiсному варiантi панували холоднi тони, типовi для середини 1630-х рокiв. Замiнивши золотий дощ першого варiанта золотим свiтлом, що як би передвiщаСФ появу закоханого бога, Рембрандт виконуСФ тепер центральну частину картини в теплому тонi з золотавою охрою i червоною кiноварю як домiнанти.
В другому варiантi, тобто в 16461647 роках, Даная одержала i заглиблену психологiчну характеристику, завдяки якiй розкрився таСФмний внутрiшнiй свiт жiнки, уся складна i суперечлива гама ii почуттiв i переживань. Даная, таким чином, наочний конкретний приклад становлення знаменитого рембрандтiвского психологiзму.
Творчiсть Рембрандта 1650-х рокiв вiдзначено насамперед досягненнями в областi портрету. Зовнi портрети цього перiоду вiдрiзняються, як правило, великим розмiром, монументальними формами. спокiйними позами. Моделi звич