Сходознавчі студії в історичному кримознавстві в першій половині XIX століття
Статья - История
Другие статьи по предмету История
? придбати в Туреччині східні рукописи, що стосувалися історії Криму, "які знайде такими, що заслуговують на увагу" [31, арк. 2], на що Василю Васильовичу було виділено 500 карбованців.
26 березня 1843 р. попечитель Одеського навчального округу Д. М. Княжевич писав до В. В. Григорєва: "...зважаючи за потрібне перевірити успіхи в класах татарської мови в училищах Таврійської губернії, доручаю Вам негайно туди вирушити... і доповісти мені особисто про успіхи викладання в татарських класах при училищах, що Вами будуть оглянуті" [31, арк. 6]. У повідомленні В. В. Григорєва про ревізію кримськотатарських навчальних закладів дано різноманітну інформацію про стан освіти в Криму в 40-х рр. XIX століття. З цього документа витікає, що В.В. Григорєв відвідав татарське відділення Сімферопольської гімназії, парафіяльні училища в Бахчисараї й Карасубазарі, повітові училища в Саках і Сарабусі. Інспектор вказав на відсутність підручників і методичної літератури для вчителів, низький рівень викладання і знань учнів [31, арк. 7-12].
У 1842 р. у Московському університеті В. В. Григорєв захистив магістерську дисертацію "Про вірогідність ярликів, даних ханами Золотої Орди російському духівництву". Показником зрілості наукових узагальнень, зроблених 26-літнім магістром, її значимості для науки є оцінка цієї праці, складена провідним німецьким орієнталістом Шоттом, який вважав, що це дослідження "безперечно належить до кращих монографій наукового змісту, які коли-небудь написані російськими вченими" [32, с. 118].
Василь Васильович не бачив у провінційній Одесі можливостей для свого подальшого наукового росту. Він докладав усіх зусиль, щоб працювати в Московському університеті. Однак турботи про переміщення в Москву, що тривали майже два роки, не увінчалися успіхом. Не бажаючи далі залишатися в провінції, В. В. Григорєв у 1844 р. вийшов у відставку і переселився до С.-Петербурга, де незабаром зміг одержати посаду чиновника для особливих доручень при департаменті духовних справ іноземних сповідань в Міністерстві внутрішніх справ (1845-1851). Посада не обтяжувала В. В. Григорєва, і він додатково взяв на себе обовязки помічника редактора "Журнала Министерства внутренних дел". Редактором цього журналу був М. І. Надєждін, з яким В. В. Григорєв близько зійшовся в Одесі. Василь Васильович знову влився в жваву журналістську роботу. Набутий на журналістській ниві авторитет дозволив В. В. Григорєву згодом заснувати свій журнал "Северное обозрение", який, не зустрівши співчуття публіки, проіснував недовго [24, с. 126].
Безпосередній інтерес ученого до минулого Криму проявився в підготовці для "ЖМВД" оглядів археологічних досліджень, що у цей період активно проводилися на півострові А. Б. Ашиком і Д. В. Карейшею. У статті "Про археологічні пошуки в Керчі" [33] В. В. Григорєв докладно зупинився на дослідженні А. Б. Ашиком Золотого кургану й описі знахідок. У висновку він помістив хронологію найбільш значимих археологічних відкриттів на Керченському півострові. Опис новорозкопаних памятників В. В. Григорєв запропонував у публікації "Про древні статуї, знайдені останнім часом у Керчі" [34]. Обидві названі роботи були надруковані без підпису. Атрибутувати їх можна за фундаментальною монографією М. І. Веселовського "Василь Васильович Григорєв за його листами і працями, 1816-1880" [35, с. 089, 094], що до сьогодні є найдетальнішим дослідженням життєвого і творчого шляху сходознавця.
Значною подією в розвитку історичного краєзнавства Криму стала поява спочатку на сторінках "ЖМВД", а потім і окремим виданням монографії В. В. Григорєва "Царі Боспора Кіммерійського, переважно за сучасними їм памятками і монетами" [36]. Дослідження було присвячено памяті видатного "незамінного досі дослідника Чорноморських старожитностей" академіка Е. Е. Келера. На підставі новітніх археологічних досліджень древнього Пантікапея, аналізу археолого-нумізматичних праць із цього питання А. Б. Ашика, Ф. А. Жиля, Б. В. Кене, П. І. Кеппена, П. Ю. Сабатьє, Г. І. Спаського та інших авторів В. В. Григорєв спробував зробити узагальнення, що заповнювали б прогалини в історії Боспорського царства. Оцінюючи на тлі останніх наукових розробок працю В. В. Григорєва, рецензенти відзначали її визначну роль у систематизації даних із археології та нумізматики Боспору [37]. Перераховані вище дослідження принесли В. В. Григорєву славу знавця історії Криму. Не випадково в 1840-х рр. завязалося знайомство і наукове співробітництво вчених з піонером наукового кримознавства П. І. Кеппеном. Збереглося їхнє листування, що належить до 1847-1857 рр. [38, арк. 1-6] і торкається загальних питань сходознавства.
Авторитет вченого у світовій науці тих років підкреслюється його обранням у члени Московського археологічного товариства, Паризького азіатського товариства, Лейпцігського товариства німецьких орієнталістів. Протягом декількох десятиліть В. В. Григорєв був діяльним співробітником Російського географічного товариства, у періодичному виданні якого він помістив ряд матеріалів про різні народи Російської імперії.
Істотним доповненням до загального огляду кримознавчої спадщини сходознавця є неопубліковані наукові дослідження В. В. Григорєва, що збереглися в його особистому фонді в РДІА. Усі вони не датовані. У статті "Про ярлики" розкривається їхнє значення в зовнішньополітичному і внутрішньому житті Золотої Орди, а потім і в одному з її осколків - Кримському ханстві [39, ар?/p>