Сходознавчі студії в історичному кримознавстві в першій половині XIX століття
Статья - История
Другие статьи по предмету История
?. Березін у цей час "стояв на чолі рідкісних у нас діячів на користь всебічного і здорового розвитку освіти в нашій Батьківщині" [19, с. 98]. Така оцінка діяльності історика була повязана з тим значенням, якого сучасники надавали виданому ним словнику. Так, відомий кримознавець професор С.-Петербурзького університету М. І. Веселовський визнавав, що "починання подібного видання на схилі років не можна не визнати дуже сміливим, а доведення його до кінця при відсутності помічників і при існуючих у нас умовах книжкового ринку можна вважати справжнім подвигом" [20, с. 4]. У подальшому словник було доповнено і перевидано у 1880-х роках [21]. Багато нарисів, які було вміщено в цих довідкових виданнях, стали кроком уперед не тільки в популярній літературі, але й у багатьох відношеннях стояли вище статей з тих же предметів, які подано в енциклопедичних словниках, що видавалися в Європі в цей час [3, с. 60].
Різнобічна науково-літературна діяльність І. М. Березіна здобула йому заслужене визнання у вчених колах Росії і за рубежем. Так, свідченням його наукового авторитету став факт запрошення історика в 1893 р. американським товариством Education взяти участь у його засіданні в Чикаго в званні почесного віце-президента [22, с. 47-48].
В останній третині XIX ст. російське сходознавство знаходилося вже на іншій стадії розвитку і ставило собі цілий ряд спеціальних завдань. Але ці зміни не позначилися на творчості І. М. Березіна, тому що період діяльної і плідної роботи в галузі тюркології для нього закінчився на початку 1870-х років. Науковий подвиг ученого по створенню довідкового видання підірвав його сили. В останні роки він усамітнився у своєму родинному колі. З цієї причини й у науковому світогляді вченого не спостерігається картини поступової еволюції. Як філолог і історик він виробив певні погляди уже в перші роки своєї наукової діяльності і потім вони вже не піддавалися істотним змінам. Заслугою наукової діяльності І. М. Березіна, як і всього покоління орієнталістів, до якого він належав, є скоріше постановка наукових завдань.
Непросто складалися відносини І. М. Березіна з його сучасником і колегою, видатним вітчизняним ученим В. В. Григорєвим.
Василь Васильович Григорєв народився 15 березня 1816 р. у С.-Петербурзі. Одержавши домашню освіту, 15-літній юнак став студентом історико-філологічного факультету С.-Петербурзького університету, де він обрав своєю спеціальністю східні мови. Наставником в університетських заняттях у В.В. Григорєва став професор Сенковський. Після закінчення університетського курсу на 19-му році життя Василь Васильович протягом півтора років служив у навчальному відділенні східних мов при Міністерстві закордонних справ, де велику частину часу витрачав на практичне вивчення східних мов [23, с. 650]. У цей час він активно співробітничав у "Енциклопедичному лексиконі" А. О. Плюшара, для якого написав значну кількість довідкових статей з історії, географії і літератури мусульманського сходу, брав діяльну участь у різних періодичних виданнях.
Перші історичні дослідження В. В. Григорєва звернули на нього увагу наукової еліти С.-Петербурга. Рекомендації змінити дипломатичну карєру на наукову цілком збігалися з його бажаннями. Так В.В. Григорєв знову виявився в столичному університеті, але вже в ранзі викладача перської мови [24, с. 124-125]. Одночасно він вивчав історію і географію Азії. Конфлікт із науковим наставником, професором Сенковським, спонукав В. В. Григорєва прийняти пропозицію про переїзд до Одеси [25, с. 216].
30 вересня 1838 р. в Одеському Рішельєвському ліцеї, який був зрівняний у правах з університетом, Василь Васильович одержав місце професора східних мов, а затверджений на цій посаді він був 18 грудня 1842 р. [26, с. 83-84] Одеський період життя і творчості вченого, що продовжувався близько 6 років, є для нас особливо цікавим, тому що саме в ці роки в Григорєва зявився і розвинувся в наукових працях інтерес до Криму.
22 квітня 1839 р. В. В. Григорєв був прийнятий у дійсні члени Одеського товариства історії та старожитностей, у роботі якого він взяв найактивнішу участь. Історик став головним редактором першого тому "Записок Одесского общества истории и древностей" [27, арк. 1], де були надруковані два з його кримознавчих досліджень, присвячених нумізматиці середньовічного Криму [28] і джерелам з історії Кримського ханства [29]. Василь Васильович надавав великого значення памятникам офіційної писемності Кримського ханства в звязку з тим, що вони до того часу залишалися зовсім незнайомими світовій науці. Він відзначав у передмові до ярликів, що ні у вітчизняній, ні в європейській орієнталістиці дотепер ніхто не займався розшуком, збором і виданням дипломатичних, юридичних і іншого роду актів, "які існували в ханствах тюркських, що вже зникли або ще продовжували своє буття" [30, с. 1]. Обидва ярлики були подані в літографованих знімках відомого московського художника К. Я. Тромоніна. Переклад був зроблений першим драгоманом татарської мови Азіатського департаменту МЗС Януаром Ярцовим.
Раніше невідому для біографів В. В. Григорєва інформацію про його поїздки, повязані з вивченням Криму, під час перебування його на посаді професора Рішельєвського ліцею, надають матеріали особистого фонду вченого, виявлені нами в Російському державному історичному архіві. 23 липня 1839 р. керівництво ліцею прийняло рішення про відрядження В. В. Григорєва до Туреччини для практичного вивчення турецької мови. Крім того, історику було доручен?/p>