Сучасні організаційні форми реалізації інновацій
Курсовой проект - Менеджмент
Другие курсовые по предмету Менеджмент
лемаш.
Виділяють три основних шляхи створення технопарків:
1. Створення малих підприємств у межах університету його співробітниками, що прагнуть комерціалізувати результати власних наукових розробок. Відтак до них приєднуються інші дрібні фірми (в деяких технопарках науковці-підприємці становлять приблизно половину фірм парку).
2. Створення власних спеціалізованих дрібних фірм Науково-технічним персоналом великих промислових обєднань, який вийшов із фірми заради відкриття власної справи. Як правило, великі фірми не перешкоджають цьому, а навпаки, сприяють, оскільки отримують можливість приєднатися до виробництва найновішої продукції, якщо Вона виявиться перспективною.
3. Створення парку внаслідок реорганізації діючих підприємств, які хочуть скористатися пільговими умовами, що існують для науково-технологічних парків за чинним законодавством.
Незважаючи на різні причини створення, всі парки обєднують ті фірми, які працюють у найпередовіших сферах науки і техніки, найчастіше мікроелектроніки. Завдяки компактному розташуванню більшість організаційних, управлінських і секретарських функцій централізовано виконує кваліфікований персонал. Виникають територіально замкнуті центри, де молоді фірми ведуть науково-дослідницьку роботу, результатом якої є нові товари чи технології.
Основною метою діяльності науково-технологічних парків та інших подібних організаційних формувань є:
фінансова та організаційна підтримка інноваційної діяльності підприємницьких структур, стимулювання розроблення і виробництва принципово нових високотехнологічних видів продукції, сприяння у впровадженні в практику нових технологій і винаходів;
сприяння формуванню ринкових відносин в науково-технічній сфері, заохочення конкуренції між субєктами інноваційної діяльності шляхом залучення вільних фінансових ресурсів для їх цільового, ефективного використання в межах реалізації програм (проектів) із виробництва наукомістких продуктів;
участь у розробленні, проведенні експертизи, конкурсах з вибору і реалізації місцевих, регіональних і галузевих програм, які б забезпечували демонополізацію процесів створення та освоєння нових технологій, насичення ринку виробленими на їх основі конкурентоспроможними товарами;
залучення на конкурсній основі субєктів малого підприємництва, вітчизняних та іноземних інвесторів до реалізації державних науково-технічних програм і проектів;
підтримка освоєння і впровадження нових технологій і ноу-хау з використанням патентів і ліцензій.
На сучасному етапі у світі налічується до 200 технопарків і технополісів, які переважно знаходяться у США, Великій Британії, Німеччині, Японії. У країнах колишнього Радянського Союзу досвід створення і ефективного функціонування науково-технологічних парків незначний. Для підтримки їх розвитку у Росії, зокрема, створена всеросійська асоціація Технопарк, основними завданнями якої є:
сприяння у визначенні та формуванні пріоритетних напрямів інноваційної діяльності;
реалізація науково-технічних інноваційних проектів і програм в різних галузях науки та техніки;
вирішення соціально-економічних проблем регіонів шляхом створення малих наукомістких високотехнологічних виробництв.
За переходу економіки України до ринкових відносин успішна діяльність науково-технологічних парків та інших інноваційних структур в регіоні залежить від розвитку в ньому виробничої і соціальної інфраструктури, яка охоплює інноваційні банки, наукові та ризикові фонди, Консультаційні й посередницькі фірми, які здійснюють функції менеджменту і маркетингу, комерційні центри і спеціальні приміщення для наукомістких фірм і передбачає забезпечення вчених і спеціалістів парку всім необхідним для продуктивної роботи і відпочинку.
Ефективність діяльності технопарків залежить від науково-методичного та організаційного забезпечення наукових ї технологічних проектів, плідної взаємодії державних органів влади, наукових, фінансових і громадських структур, інноваційних центрів та бізнес-інкубаторів. Схему взаємодії державних та недержавних структур в організаційному забезпеченні функціонування технопарку подано на рис. 7.2.
Необхідність науково-технологічних парків доведена багаторічною практикою їх діяльності у багатьох промислово розвинутих країнах і тими вигодами, які можуть отримувати від їх розміщення на певній території жителі, підприємства, навчальні заклади та влада.
Для держави загалом діяльність науково-технічних Парків, центрів визначає:
масштаби і темпи розвитку наукомістких екологічно чистих галузей економіки;
місце країни у міжнародному поділі праці;
можливість рівноправного економічного співробітництва з розвинутими країнами;
масштаби притоку зарубіжного капіталу;
можливості експорту та валютні надходження;
рівень життя населення;
екологічну ситуацію в країні.
Регіональними органами влади та управління створення РНТЦ та парків повинно розглядатися як елемент економічної стратегії, а їх кінцева ефективність оцінюватися в контексті стратегічних завдань та цілей економічного і соціального розвитку регіону.
Найвагоміші вигоди, які можуть мати влада та населення регіону від діяльності РНТЦ, полягають у тому, що:
зявляються нові можливості в плануванні та координації регіональної інноваційної політики;
розширюється використання високотехно