Суть і значення окремого провадження
Курсовой проект - Юриспруденция, право, государство
Другие курсовые по предмету Юриспруденция, право, государство
?дове рішення з приводу обставин, встановлених судом. Але таке вирішення питання про поняття заінтересованих осіб у ЦПК України однозначне. Так, ч. 2 ст. 26 зараховує до заінтересованих осіб заявника та інших осіб, які беруть участь у справі.
Участь у справі заявників і заінтересованих осіб істотно відрізняється від участі у порядку ст. 45 ЦПК України Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, прокурора, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, фізичних та юридичних осіб, які можуть звертатися до суду із заявами про захист прав, свобод та інтересів інших осіб або державних чи суспільних інтересів та брати участь у цих справах. Для них судове рішення про встановлення юридичного факту не буде мати преюдиціального значення з точки зору здійснення їх прав та обовязків. Зокрема, встановлення юридичного факту перебування громадянина на утриманні не створить для органів соціального захисту обовязку призначити йому пенсію, тоді як рішення про визнання втраченого цінного папера на предявника недійсним покладає на банк обовязок видати заявникові цінний папір замість визнаного втраченим.
Від зазначених заявників і заінтересованих осіб за метою участі у цивільному процесі та за характером виконуваних процесуальних функцій відрізняються органи державної влади, підприємства, установи, організації та окремі громадяни, які захищають права інших осіб (ст. 45 ЦПК України). Вони порушують у суді справу чи вступають у процес у справі не з метою захисту субєктивного інтересу, а для здійснення покладених на них обовязків і захисту інтересів інших осіб громадян, організацій та держави. У теорії та практиці цивільного процесу ця відмінність ігнорується, внаслідок чого заявниками і заінтересованими особами визнаються не тільки субєкти захисту власного інтересу, а й субєкти захисту інших осіб.
Пленум Верховного Суду України зобовязує суддів при підготовці справи до розгляду зясувати, які фізичні особи чи організації можуть бути заінтересовані у вирішенні даної справи і підлягають виклику у судове засідання, та розяснює, що залежно від мети встановлення фактів заінтересованими особами у справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення, можуть бути, наприклад, відділ соціального захисту населення у справах про встановлення факту перебування на утриманні особи, яка померла, для призначення пенсії заявникові; інші спадкоємці у справах про встановлення факту прийняття спадщини; органи внутрішніх справ у справах про встановлення факту родинних відносин для встановлення питання про належність до громадянства України; органи страхування у справах про встановлення факту належності страхового свідоцтва (п. 5 постанови Пленуму Верховного Суду України Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення від 31 березня 1995 р. № 5). Отже, Пленум визнає заінтересованими особами субєктів, які переслідують різну мету у процесі, субєктів захисту власних інтересів інших спадкоємців у справах про встановлення факту прийняття спадщини та субєктів захисту прав інших осіб органи державного управління відділ соціального захисту населення, органи внутрішніх справ, органи страхування, які беруть участь у справі для надання висновку з метою здійснення покладених на них обовязків і для захисту прав громадян та інтересів держави (ч. З ст. 45 ЦПК України). Аналіз статей 3, 26, 45, 235 ЦПК України свідчить про інше заінтересовані особи та органи державної влади та місцевого самоврядування визначаються самостійними особами, які беруть участь у справах окремого провадження.
Особи, які беруть участь у справах окремого провадження, можуть вести свої справи у суді особисто або через представників (ст. 38 ЦПК України). їх процесуальні права та, обовязки визначені ст. 27 ЦПК України, а також нормами,; які врегульовують порядок розгляду певних категорій справ; окремого провадження (розділ IV, глави 2-12 ЦПК України).
3. Процесуальний порядок розгляду справ
Відповідно до ч. З ст. 235 ЦПК України справи окремого провадження розглядаються за загальними правилами цивільного судочинства за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду, а також інших положень,передбачених у розділі IV главами 2-12 ЦПК України. При цьому діють усі інші принципи цивільного процесу, застосовуються загальні положення ЦПК України (розділ І), загальні правила провадження у справі до судового розгляду, правила розгляду їх у судовому засіданні, прийняття рішення та його оскарження. Однак специфічними є правила підсудності, не діють такі форми позовного провадження, як зустрічний позов, заміна неналежної сторони, участь третіх осіб, мирова угода тощо.
Цивільними процесуальними засобами відкриття у суді справ окремого провадження є: 1) звернена до суду вимога про встановлення певних обставин, юридичного становища громадянина чи його майна або неправильність дій органів, які посвідчують такі обставини; 2) процесуальна форма втілення вимоги письмова заява (статті 236, 242, 246, 251, 257 ЦПК України); 3) процесуальна дія по предявленню вимоги до суду; 4) процесуальна форма забезпечення виконання вимоги-звернення до суду особисто або через представника з поданням заяви.
Вимога до суду про відкриття справи окремого провадження має свої складові (елементи) предмет, підставу, зміст. Предметом вимоги є право на встановлення певного юридичного факту або юридичного становища громадян