Сутність страхової діяльності
Методическое пособие - Банковское дело
Другие методички по предмету Банковское дело
стовується дуже рідко, поєднує риси двох попередньо зазначених договорів.
2. Непропорційною найчастіше використовується в договорах страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів за збиток, спричинений третім особам в результаті ДТП. Застосовується також там, де немає верхньої межі відповідальності страховика. Здійснюється за наступними видами договорів:
- ексцедента збитку застосовується тоді, коли страховик намагається не вирівняти окремі ризики даного виду страхування, а спрямовує свою діяльність безпосередньо на забезпечення фінансової рівноваги страхових операцій;
- ексцедента збитковості перестрахування стосується всього страхового портфелю, має на меті захистити фінансові інтереси страховика перед наслідками надто великої збитковості.
Обслуговування договорів непропорційного перестрахування досить просте, не вимагає особливих витрат.
В залежності від ролі, яку відіграє цедент і перестраховик в укладеному між ними договорі, перестрахування поділяється на:
- активне означає передачу ризику;
- пасивне означає приймання ризику.
Отже, перестрахування це вторинний розподіл ризику, що відбувається у певній формі та за відповідними методами.
11. Доходи, витрати і прибуток страховика
11.1 Витрати страховика
Витрати страхової компанії відображають використання нею коштів для забезпечення своєї діяльності і визначають два взаємоповязані процеси:
- виконання зобовязань перед страхувальниками;
- фінансування діяльності страхової компанії.
Витрати страховика поділяються за економічним змістом на наступні великі групи:
1. Виплата страхових сум та страхових відшкодувань за договорами страхування та перестрахування
2. Витрати на ведення страхової справи
3. Витрати на фінансування превентивних заходів
4. Витрати при здійсненні інвестиційної діяльності
Витрати на страхові виплати складають найбільшу частину витрат страховика та залежать від багатьох факторів, серед яких виділяються ймовірність настання страхового випадку, розмір страхового збитку, обсяг страхової відповідальності.
Витрати на ведення страхової справи включають витрати, повязані із укладанням та обслуговуванням договорів страхування, тобто із фінансово-господарською діяльністю страховика.
Встановлюючи страховий тариф, страховик повинен враховувати у складі ціни страхової послуги не тільки страхові суми та відшкодування, а й витрати на утримання страхової компанії:
1. Організаційні витрати, повязані із організацією, створенням страхової компанії, відносяться до фінансових ресурсів страховика, є інвестиціями.
2. Аквізаційні виробничі витрати страховика, повязані із залученням нових страхувальників, укладанням нових страхових договорів.
3. Інкасаційні витрати, повязані із обслуговуванням товарно-грошового обігу страхової компанії. Витрати на виготовлення бланків, квитанцій, облікових регістрів тощо.
4. Ліквідаційні витрати, повязані із ліквідацією збитку, спричиненого страховим випадком. До них відносяться витрати на оплату праці ліквідаторам, судові витрати, поштово-телеграфні витрати тощо.
5. Управлінські витрати поділяються на загальні витрати управління та витрати по управлінню майном. Ці витрати пропорційні зібраним страховим внескам. При оцінці рентабельності діяльності страхової компанії головне значення мають управлінські витрати.
Витрати на фінансування превентивних заходів встановлюються страховою компанією в залежності від взятих на себе зобовязань, розмір їх встановлює фінансова служба страховика.
Витрати на страхові виплати, на ведення страхової справи, на фінансування превентивних заходів складають собівартість страхової послуги.
Витрати на здійснення інвестиційної діяльності досить незначні і повязані із обслуговуванням розміщення страхових резервів та тимчасово вільних коштів страховика.
11.2 Доходи страхової компанії
Дохід страховика відображає всю суму надходжень та поділяється і залежності від видів діяльності на три великих групи:
1. Доходи від страхової діяльності
Відноситься до доходів від основної операційної діяльності, включають всі надходження, повязані з проведенням страхування та перестрахування. У складі цих доходів страхові премії за договорами страхування та перестрахування, комісійні винагороди, частки від страхових сум та страхових відшкодувань, сплачені перестраховиками, повернені суми із централізованих страхових фондів, повернені суми технічних резервів, інших, ніж резерв незароблених премій. Зазначені доходи формуються за рахунок страхової премії, в основу якої покладено тариф-брутто. При цьому обсяг премій забезпечує формування страхового фонду, а структура страхового тарифу напрямки використання надходжень.
Основним джерелом доходів страховика є зароблені страхові премії. Тобто, кошти страховика є заробленими після закінчення договору страхування, якщо за період дії цього договору не відбуваються страхові випадки. За економічним змістом зароблені страхові премії є результатом реалізації страхової послуги, аналогічно поняттю виручка від реалізації продукції
Незароблені страхові премії є складовою технічних резервів страховика, являють собою страхові премії, що отримані страховиком, зберіг?/p>