Сутнісна характеристика предмета політичної економії та еволюція її розвитку
Дипломная работа - Экономика
Другие дипломы по предмету Экономика
дна, що не змінюється вже після виробництва, - вартість товару.
Славу одного з кращих економістів усіх часів А. Сміту принесла загальна теорія ринку, особливо щодо механізму його функціонування. Він переконливо обґрунтував, що кожний господарюючий субєкт, переслідуючи свою особисту мету, досягає тим самим і суспільних цілей. Його ідея невидимої руки ринку є не що інше, як пояснення механізму саморегулювання ринкової системи. Дія невидимої руки ринкових стимулів спрямовує діяльність людей таким чином, щоб вони приносили користь усім.
Подальшого розвитку класична політекономія набула у працях англійського економіста Давіда Рікардо (1772-1823). Вчений вперше охарактеризував поняття суспільно необхідних витрат праці на відміну від індивідуальних і обґрунтував, що вартість визначається саме ними. Таким чином, він майже підійшов до відкриття закону вартості. Він показав, що в процесі створення вартості бере участь жива праця, проте до складу вартості готового продукту входить ще й перенесена вартість засобів виробництва. Крім того, Д. Рікардо вирішив багато конкретних економічних проблем: від розрахунків економічної ефективності міжнародної торгівлі до визначення мінімального рівня заробітної плати та прожиткового мінімуму. Заслуга Д. Рікардо полягає ще й у тому, що він виклав політичну економію в суворій логічній послідовності, надавши їй системного вигляду на тому рівні розвитку, на якому вона тоді перебувала [4].
1.4 Марксизм у політекономії
Особливе місце у формуванні і розвитку політичної економія належить К. Марксу (1818-1883) і марксизму в цілому. І якщо на Заході К. Маркс (як філософ та економіст) вважається видатною особистістю другого тисячоліття, то в постсоціалістичних країнах економічні, політичні й ідеологічні концепції формування суспільств з перехідною економікою базуються виключно на засадах антимарксизму, що свідчить про їх однобоку заідеологізованість.
Особливість марксизму як економічного вчення полягає в тому, що постійно задля його дослідження застосовувався один і той самий метод - діалектичний матеріалізм. Тобто суть марксизму - в діалектиці, у розвитку. Жодна економічна категорія не є статичною, вона розвивається так само, як еволюціонує саме людське суспільство. Паралельно він відкриває закон відповідності виробничих відносин характеру і рівню розвитку продуктивних сил.
У праці До критики політичної економії К. Маркс доводить до досконалості трудову теорію вартості: відкриває двоїстий характер як праці, що створює товар, так і самого товару; розглядає еволюцію появи і сутність грошей, їх роль у товарному господарстві; розкриває необхідність перетворення товару на гроші внаслідок того, що суспільний характер праці, втіленій в товарі, може виявлятися тільки в обміні; формулює умови і риси товарного виробництва; характеризує суперечності найпростішої економічної клітини капіталізму - товару.
Предметом вивчення в економічній теорії Маркса, як й у всіх представників класичної політекономії, була сфера виробництва. Маркс надавав їй настільки першорядне значення, що всі економічні відносини називав виробничими.
Матеріалістичний підхід Маркса до суспільних відносин полягав в наступному. Певну сукупність суспільних відносин Маркс називає суспільною формацією. Базисом цих суспільних відносин він уважає економіку, що, у свою чергу, визначається рівнем розвитку техніки (продуктивних сил). Всі суспільні відносини, що не належать до економічного (політичні, культурні й т.д.), є надбудовою над базисом. Таким чином, техніка (продуктивні сили) визначає характер економіки (виробничих відносин), а економіка - характер всіх інших суспільних відносин [13, с. 78].
Карл Маркс в своїй головній економічній праці Капітал, якому він присвятив 40 років і не встиг завершити, багато в чому по-новому розробив класичну теорію вартості і теорію додаткової вартості. Маркс детально розглядає товар і його властивості (споживну вартість і вартість); зміст вартості, її джерела, величину, чинники, що її змінюють. Маркс вважав, що вартість товару створює праця, сама вартість міняла форму від простої до грошової, і що це - суспільне, а не природна властивість речі. Товар, по Марксу, містить суперечності між споживною вартістю і міновою вартістю, абстрактною і конкретною працею, приватною і суспільною працею. Центральною проблемою Капіталу вважається виробництво абсолютної додаткової вартості, подвійний характер праці при капіталізмі (процес праці і процес зростання вартості) Капітал, за Марксом, - це вартість, що приносить додаткову вартість.
Першим політекономічним твором марксизму вважається робота Фрідріха Енгельса (1820-1895) Нариси до критики політичної економії. У ній розглядаються проблеми приватної власності як початкової бази капіталізму; накопичення капіталу; концентрації і централізації капіталу; економічні кризи [14, с. 55].
Найважливішим твором Ф. Енгельса вважається робота Анті-дюрінг, видана в 1878 р. У ній Енгельс ставить питання про політекономію в широкому і вузькому сенсі слова. У вузькому сенсі він розумів політекономію, що вивчає тільки капіталізм. Політекономія в широкому сенсі - це наука, що вивчає всі суспільно-економічні формації і економічні закони, що керують виробництвом і обміном матеріальних життєвих благ в людському суспільстві.
Лише перелік відкриттів К. Маркса зайняв би десят?/p>