Суспільно-політичний лад і право України в період національно-визвольної війни під проводом Богдана Хмельницького
Информация - История
Другие материалы по предмету История
кової скарбниці. Крім того, були встановлені податки на чужоземні товари. У 16481654 pp. щороку до скарбниці України надходило приблизно 80 тис. злотих сума на ті часи значна [№ 7 с 145-159].
РОЗДІЛ 2. ПРАВО В УКРАЇНІ ЗА ЧАСІВ НАЦІОНАЛЬНО-ВИЗВОЛЬНОЇ ВІЙНИ
2.1 Джерела права та основні правові положення
Визвольна війна 16481654 pp., у результаті якої було створено українську національну державу, визначила також процес становлення і розвитку національного права. Зазнали істотних змін не тільки форми чинного права, а й сам соціальний зміст права за збереження його феодально-кріпацької сутності. Війна змінила соціальну і правову свідомість народних мас України з найважливіших питань життя. Головним завданням права в конкретних умовах народно-визвольної війни і створення української національної держави стало у кінцевому підсумку закріплення інтересів нового привілейованого стану, що формувався, козацтва та його панівної верхівки козацької старшини [№ 8 с 116-117].
Джерела права. На визволеній території України, що контролювалася гетьманською адміністрацією, більша частина джерел права, які були чинними в Україні в період перебування у складі Речі Посполитої і закріплювали її напівколоніальний характер, були скасовані. Це стосувалося передусім різних постанов королівської влади і сеймів, Статуту на Волоки 1557 p., Ординації Війська запорізького реєстрового 1638 p., бо вони закріплювали панування польської влади і католицької церкви, польсько-литовських магнатів. Було призупинено чинність багатьох положень Литовського Статуту 1588 р. (в редакції 1614 p.), Саксонського зерцала і Порядку прав цивільних, особливо тих норм, які регулювали прикріплення селян до землі, перехід в інші стани, порядок придбання землі простими людьми.
Становлення національної держави і права України дало нове життя нормам звичаєвого права стародавнім правам і вольностям. Звичаєве право регулювало широке коло як публічних, так і приватних правовідносин, передусім організацію полково-сотенної системи, порядок воєнної організації, аж до ведення бойових дій, судоустрій і судочинство. Збереження традиційних юридичних норм визначало своєрідність правового укладу, його наступний розвиток. Право молодої української держави, його своєрідність, закріплювалися в нормативних актах. Так, у жалуваній грамоті царя Олексія Михайловича від 27 березня 1654 р. було зафіксовано: Их права и вольности войсковиє, как издавна бывали при великих князех руских и при королях польских... подтвердити. Серед норм звичаєвого права особливо важлива роль належала так званому козацькому праву, що являло собою сукупність правових звичаїв, котрі діяли в козацькому середовищі, а в умовах визвольної війни поширилися на всю звільнену територію України. Його норми стосувалися всіх без винятку верств населення, проникали в усі сфери життя. Козацьке право залишалося єдиним джерелом права, що регулювало суспільні відносини в Запорізькій Січі.
Особливою категорією норм звичаєвого права було церковне право, яке склалося в середовищі української православної церкви і регулювало правила поведінки, що не дістали законодавчого затвердження в офіційних збірниках. Ці норми були обовязковими як для церковнослужителів, так і для парафіян. Вони регулювали поведінку в церкві під час богослужіння, звичайне послушництво, деякі питання шлюбно-сімейних відносин.
У процесі формування української державності значення найважливіших джерел права набували рішення Військової Ради як вищого представницького органу. Саме Військовою Радою вирішувалося питання про війну і мир, про укладання союзів з іншими державами (Переяславська Рада 1654 p.), обиралися вищі посадові особи, включаючи гетьмана.
Найбільшого поширення в ході війни набули нормативні акти воєнно-адміністративної влади України, передусім акти гетьмана Б. Хмельницького. Головне місце серед них посідають універсали офіційні акти вищої державної влади. Крім загальнообовязкових універсалів, були й спеціальні. Вони стосувались окремих установ, груп людей або конкретних осіб. Інколи універсали видавали і полковники (в разі, коли гетьман наділяв їх такими повноваженнями).
В умовах війни багато українських міст зберігали право самоврядування. Тому продовжували діяти багато положень Магдебурзького права, головним джерелом яких був збірник Саксонське зерцало. Березневі статті 1654 р. гарантували українським містам збереження Магдебурзького права, як і інших давнішних їх прав і привілеїв.
Особлива категорія серед нових джерел права це акти, що регулювали міжнародне правове становище України: її договори з Кримом (1648), Туреччиною (1648, 1654), Річчю Посполитою (Зборівський 1649, Білоцерківський 1651), Молдавією (1654). Серед цих актів особливе місце посідають договірні статті, підписані гетьманом Б. Хмельницьким, з одного боку, і Московським царем з боярською думою з іншого (Березневі статті 1654 p.). Вони визначали не тільки правові форми взаємовідносин України і Московії, а й зафіксували найважливіші правові норми внутрішнього життя України [№ 9 с 4-6].
Право власності. Одним з найбільших завоювань визвольної війни стала ліквідація магнатського землевласництва, в результаті чого в Україні було ліквідовано велике феодальне землевласництво (воно збереглося лише для монастирів). Набуло розвитку козацьке землевласництво. Його джерело одержання від держави, що стала власником зем