Суддiвський корпус у Нiмеччинi
Информация - Юриспруденция, право, государство
Другие материалы по предмету Юриспруденция, право, государство
. Одночасно приводяться зведення про кiлькiсть прокурорiв i адвокатiв:
1961 р.1981 р.Суддi
Кiлькiсть жителiв на
один суддю
Прокурори
Адвокати11609
4839
2174
1378716657
3659
3596
30510Чисельнiсть суддiв виросла майже в пiвтора раз за два десятилiття. У Веймарскiй республiцi при приблизно рiвному числi жителiв було в 1925 р. 9361 суддi i на одного суддю припадало 6680 жителiв. Положення суддiв в головних рисах врегульоване Федеральним законом про суддiв, що вступив в силу з 1962 р. i дiючий у редакцii 1972 р. Разроблюючи майже 12 рокiв Закон про суддiв не внiс внеску нi в розробку реформи юстицii ФРН, нi в дозвiл iнших, що чекають свого рiшення проблем юстицii. Вiн, по сутi, просто узагальнив уже дiючi норми i правила, створивши свого роду звiд основних правил формування суддiвського корпусу, а також прав i обовязкiв суддi.
Закон пiдкреслюСФ, що суддi не входять у число звичайних чиновникiв, а знаходяться в iнших, специфiчних вiдносинах з державою. Такий статус певною мiрою гарантуСФ iхню незалежнiсть вiд чиновникiв, що працюють у державному апаратi.
Суддею у ФРН може стати тiльки людина, що одержала спецiальне юридичне утворення i здала необхiднi державнi iспити. З погляду термiну перебування на посадi iснуСФ чотири види суддiв: призначуванi довiчно, призначуванi на певний строк, суддi з iспитовим термiном, суддi з доручення.
Сам цей перелiк свiдчить про те, що довiчне призначення суддiв не обовязкове (такого принципу немаСФ й у Конституцii), але бiльшiсть призначаСФться довiчно, точнiше, до пенсiйного вiку, рiзного в рiзних землях i для рiзних iнстанцiй, але не перевищуючого 68 рокiв.
Суддями на час СФ, наприклад, суддi Федерального конституцiйного суду на 12 рокiв). Суддi з iспитовим термiном i з доручення це особи, що готуються до заняття судовоi посади.
Велика частина суддiв ФРН призначаСФться урядами земель мiнiстрами юстицii. У чотирьох з десяти земель суддi обираються комiтетами з виборiв, що складаються з парламентарiiв i суддiв, а потiм затверджуються урядами.
Суддi вищих федеральних судiв призначаються Президентом ФРН за пропозицiСФю мiнiстра юстицii i комiтету з виборiв суддiв, у який входять усi мiнiстри юстицii земель i 11 членiв комiтету, обраних бундестагом. Суддi ФКС обираються бундесратом i комiтетом бундестагу по виборам, що складаються з 12 депутатiв бундестагу.1
У захiднонiмецькiй лiтературi нерiдко висловлюСФться думка на користь виборностi суддiв, що розумiСФться як обрання iхнiми парламентськими комiсiями. Причому проблема виборностi звязуСФться не тiльки з технiкою формування суддiвського корпуса, але i з необхiднiстю парламентського контролю за суддiвською правотворчiстю.
Вiдсторонення суддi вiд посади або перехiд його на iншу посаду закон допускаСФ у випадках: органiзацiйних змiн, iнтересiв правосуддя (наприклад, постiйнi конфлiкти суддi з адвокатурою), нездатностi суддi до виконання службових обовязкiв, а також за рiшенням карного, диiиплiнарного чи конституцiйного суду, що визнаСФ неможливiсть перебування суддi в посадi.
У випадках, коли суддя переводиться чи звiльняСФться без його згоди в звязку з реорганiзацiСФю, за мотивами або нездатностi в iнтересах правосуддя, вiн може принести скаргу в спецiальний диiиплiнарний суд, що складаСФться з призначуваних довiчно суддiв i маючiй двi iнстанцii.1
У системi просування по службi вирiшальною фiгурою СФ мiнiстр юстицii землi, що дiСФ з урахуванням думки президента (тобто старшого суддi) того суду, де працюСФ претендент на нову посаду.
У деяких землях робляться спроби вирiшувати питання посадового просування за допомогою комiтетiв з виборiв суддiв (в них поряд iз суддями входять парламентарii, адвокати i члени уряду землi). РЖ тут останнСФ слово залишаСФться за мiнiстром юстицii.
Пiд матерiальною незалежнiстю в доктринi ФРН, що спираСФться на ст. 97 Конституцii, розумiСФться неможливiсть вторгнення у виконання суддею його обовязкiв з боку особи (установи), що не СФ за законом учасниками судового розгляду.
Закон про суддiв жадаСФ вiд них такого поводження при виконаннi посади, що не ставило б пiд сумнiв iхню незалежнiсть.2
РЖстотною гарантiСФю матерiальноi незалежностi служить неможливiсть залучення суддi до карноi або диiиплiнарноi вiдповiдальностi за змiст його рiшень, крiм випадкiв порушення права, що повинно бути доведене в судовому порядку.
У такiй формi може бути оскаржений i помилковий судовий вирок, що мiстить суворi санкцii. При цьому по - винне бути доведене обСФктивне порушення права i субСФктивнi злочиннi намiри суддi.
Конституцiя ФРН у ст. 98 передбачаСФ можливiсть вiдсторонення федеральних суддiв вiд посади у випадках порушення ними принципових положень Конституцii, або основ конституцiйного ладу. Звiльнення з посади в цих випадках може бути зроблено Федеральним конституцiйним судом за клопотанню бундестагу. Поки таких випадкiв в iсторii захiднонiмецького правосуддя не було.
В всiх iнших випадках судове рiшення, прийняте з дотриманням процесуальних норм, не може бути пiддано сумнiву нiяким формальним рiшенням чи парламенту уряду. Зроблена один раз урядом ФРН публiчна заява про протирiччя рiшенням ФКС закону самим ФКС було квалiфiковано як порушення урядом своСФi компетенцii.
Закон про суддiв ( 26) дозволяСФ службовий нагляд за дiяльнiстю суддiв, обмовляючи, що цей нагляд не повинний наносити збитку iхньоi незалежностi. На практицi суддi змушен