Структурно-функціональні особливості легень у людини на етапах онтогенезу
Курсовой проект - Биология
Другие курсовые по предмету Биология
мікроскопічними методами. Залежно від стану досліджуваного обєкта ці методи поділяють на вітальні коли вивчається живі клітини, тканини, органи і навіть цілі організми, та поствітальні коли досліджують мертві фіксовані обєкти.
Становлення поствітального методу або методу виготовлення постійного гістологічного препарату, що називається методом класичної гістології.
Перший етап під час виготовлення препарату одержання матеріалу. Для вирізання шматочка органу чи тканини, треба брати гострі ножиці чи лезо, не стискати тканину пінцетом. Шматочки беруть невеликих розмірів близько 1см. Матеріал повинен бути свіжим, брати його якомога швидше після забивання експериментальної тварини або смерті людини.
Наступний етап фіксація матеріалу, яка здійснюється шляхом занурення взятого шматочка у фіксальну рідину (етиловий, метиловий спирти, розчин формаліну)
Третій етап зневоднення фіксованого матеріалу. Для цього використовують спирти різних концентрацій, що поступово зростають від 5070 до 100 градусів. Зневоднення необхідне для наступного етапу ущільнення обєкта, яке здійснюється у парафіні, целоїдині, синтетичних смолах. Для просочення ними матеріалу необхідно ретельно видалити воду з тканин, а потім просочити її ксилолом (толуолом, бензолом), тобто речовиною, яка добре розчиняє парафін, а також змішується зі 100-градусним етиловим спиртом. Після просочення обєкта рідким парафіном за температури 5556?С йому дають затверднути за кімнатної температури разом з парафіном у спеціальних формочках. Так отримують парафіновий блок. Ця процедура називається заливкою.
Ущільнення матеріалу дає змогу виготовити з нього тонкі (завтовшки 57 мкм), півтонкі (0,51 мкм) зрізи, які використовують для світлової мікроскопії, для електронної мікроскопії використовують ультратонкі зрізи (0,050,2 мкм). Виготовлення зрізів проводять на спеціальних приладах мікротомах і ультрамікртомах. Для того, щоб розрізняти структурні деталі обєкта, отриманий зріз треба фарбувати.
Гістологічні барвники є рослинні (гематоксилін), тваринні (кармін), синтетичні (еозин, фуксин).
Фарбовані препарати звичайно обезводнюють у спиртах, просвітлюють у ксиолі і, заливаючи тонким шаром канадського бальзаму, накривають покривним склом. Після висихання бальзаму отримують постійний препарат, яким можна користуватись протягом тривалого часу.
В нашій роботі ми використовували препаровані органи, фіксовані мікрозрізи та гістологічні препарати органів дихальної системи людини.
Препарувавши органи дихальної системи, їх будову макроскопічно. З різних відділів забирали сегменти для гістологічного дослідження. Взяті сегменти фіксували в 10% розчині формаліну і по загальноприйнятій гістологічній методиці заливали в парафін. Зрізи з парафінових блоків виготовляли товщиною 51520 мкм, фарбували гематоксилін-еозином і вивчали під світловим мікроскопом при різних збільшеннях [4].
Для визначення функції зовнішнього дихання використовують функціонально-діагностичні методи:
Спірографія це графічне реєстрування змін обєму легень під час дихання. Спірографія дозволяє одержати показники, які описують вентиляцію легень: статистичні обєми та ємкості, які характеризують пружні властивості легень і грудної клітки, та динамічні показники, що визначають кількість повітря під час вдиху та видиху за одиницю часу. Показники визначають у режимі спокійного дихання, а деякі при проведенні форсованих дихальних маневрів. За технічним виконанням усі спірографи поділяють на прилади відкритого та закритого типу. В апаратах відкритого типу через клапанну коробку вдихається атмосферне повітря, а повітря, що видихається, надходить до мішка Дугласа чи до спірометра Тісо (ємкістю 100 200л), інколи до газового лічильника, який безперервно визначає обєм повітря, що вдихається. Зібране таким чином повітря аналізують: у ньому визначають поглинання кисню та виділення вуглекислого газу за одиницю часу. В апаратах закритого типу вдих та видих проводиться через дзвін спірографу. Вуглекислий газ, що видихається, поглинається спеціальним поглиначем (Додаток 10).
- Пневмотахографія (ПТГ) метод дослідження функції зовнішнього дихання, який полягає у графічній реєстрації швидкості руху потоку повітря (кривої потік-обєм) при спокійному диханні і під час виконання певних дихальних маневрів. Метод спрямований на діагностику виду й ступеня вентиляційних порушень легень на підставі аналізу кількісних та якісних змін пневмотахографічних показників.
Пневмотахограма, що реєструється при спокійному диханні, це перша похідна спірограми, і, навпаки, спірограма може бути отримана в результаті інтегрування пневмотахограми. Хоча крива потік-обєм містить в основному ту саму інформацію, що і звичайна спірограма, наочність співвідношення між потоком і обємом дозволяє більш глибоко проникнути у функціональні характеристики як верхніх, так і нижніх дихальних шляхів.
Крім того, для вивчення різних стадій онтогенезу використовували архівний матеріал (гістологічні препарати) кафедри гістології та ембріології Івано-Франківського національного медичного університету, а також дані наукової медичної літератури Івано-Франківської обласної медичної літератури.
3. Результати досліджень та обговорення
Зачаток легень людини зявляється на 3-му тижні. Закладка легені являє собою є дивертикулоподібне випинання вентральної п