Структурно-функціональні особливості легень у людини на етапах онтогенезу
Курсовой проект - Биология
Другие курсовые по предмету Биология
в. Необхідно мати на увазі, що вираженість вікових особливостей вентиляції легень повязана із станом здоровя, ступенем зношення організму. Після 80 років зміни в частоті дихання більше залежить від перенесених захворювань, ніж від наступних змін віку людини. З віком дихання набуває поверхневого характеру. Розвиток поверхневого дихання при старінні організму проявляться у знижених величина дихального обєму у літніх людей. Дихальний обєм з віком обмежується більше, ніж ЖЄЛ. Тому величина дихального обєму, що складає в нормі 25,6% ЖЄЛ, у літніх людей знижується до 14%.
Хоча глибина дихання і дихальний обєм з віком знижується, це компенсується прискоренням ритму дихальних рухів. В результаті такої перебудови хвилинний обєм дихання у людей літнього віку і старечого віку залишається на тому же рівні, що і молодих людей (1820 років), або ж трохи збільшується. При цьому рівність хвилинних обємів дихання у молодих і літніх людей не вказує на одинакові умови альвеолярної вентиляції, яка значно погіршується при частому, але поверхневому диханні.
У людей літнього і похилого віку змінюється характер дихальних рухів. Пневмограми при старінні характеризуються збільшенням тривалості видиху, нерівномірність ритму і амплітуди дихальних рухів. Нерівномірність дихальних рухів нерідко проявляється в короткотривалій затримці дихання, періодично глибоких вдихах. Інколи ці порушення набувають характеру патологічного дихання, частіше типу Чейн-Стокса.
Діагностичним методом, що виявляє порушення регуляції дихальних рухів, може бути гіпервентиляція.
Оцінкою функціональних можливостей системи дихання являється показник максимальної вентиляції легень (МВЛ), який найбільш точно характеризує стан функції зовнішнього дихання. З віком МВЛ значно знижується. МВЛ у віці 2029 років складає 102л/хв., в 3039 років 112, у 4049 років 85 і в 5062 роки 69л/хв. в дослідженнях за методикою Bhlau отримані результати характеризують зниження показників МВЛ у людей літнього і похилого віку в порівнянні з молодими людьми (Таблиця 5).
Структурні зміни, що розвиваються при старінні в легенях, значно впливають на обмін і дифузію газів у легенях. Збільшення розмірів альвеол і зменшення їх кількості обмежують у літніх людей дихальну поверхню легень. Погіршення кровоточу, а також вікове потовщення мембран ускладнює газообмін між альвеолярним повітрям і капілярною кровю. В результаті цих змін дифузійна здатність легень (визначає кількість газу, що проходить в хвилину через альвеоло-капілярну мембрану з розрахунком на 1мм рт. ст. різниці парціальних тисків цього газу по дві сторони мембрани) з віком знижується.
Таблиця 5. Максимальна вентиляція легень у різні вікові періоди (в літрах)
Вік (в роках)СтатьМВЛ (в л) М m2029Ж
Ч58,4 1,1
80,3 5,04049Ж
Ч32,2 2,7
- 5059Ж
Ч28,8 1,9
42,1 2,66069Ж
Ч21,5 1,5
29,3 1,87079Ж
Ч19,4 2,0
28,3 1,880 і більшеЖ
Ч-
24,2 2,0
Невідповідність між вентиляцією легень і утилізацію кисню, зростаючи при старінні, обумовлено не тільки погіршенням дифузійної здатності і змінами легеневих обємів. Цьому допомагає також часте і поверхневе дихання, яке не може в звичайних умовах забезпечити достатньо ефективну альвеолярну вентиляцію. В зниженні ефективності респіраторної функції при старінні має значення дихаючого повітря по різних альвеолах. З віком рівномірність дихального повітря порушується. Результати ряду функціональних проб на нерівномірність альвеолярної вентиляції у здорових людей старших 50 років в 23 рази гірше, ніж у молодих людей.
Потреба кисню в спокої з віком знижується з 250280 мл/хв. у молодих людей до 190 мл/хв. у людей літнього віку. Відзначається зменшення потреби кисню при старінні з 255248 мл/хв у людей середнього віку (24,844,5 років) до 233167 мл/хв. у людей 50 років і старших. Існує залежність рівня потреби кисню від рухової активності і ступеня зношеності організму людей літнього і пристарілого віку. Так, у відносно бадьорих і рухливих людей літнього і пристарілого віку потреба кисню складає в середньому 202 мл/хв., тоді як у людей того ж віку з вираженими показниками одряхнення цей показник знижується до 190 мл/хв. Відмічений чіткий і різносторонній вплив активного рухового режиму на функцію зовнішнього дихання у літніх і пристарілих людей свідчить про те, що процеси, які лежать в основі вікових змін дихального апарату, не являються абсолютно незворотними, що ціле направлена дія на ці зміни можлива не тільки в молодому віці, але і на пізніх етапах онтогенезу.
Висновки
Зачаток легень людини зявляється на 3-му тижні. Закладка легені являє собою є дивертикулоподібне випинання вентральної поверхні глоткової кишки, яке розростається в каудальном напрямі (і одночасно у вентральному). Дивертикул дає початок епітеліальній вистилці і повязаним з нею залозам трахеї, гортані і бронхів, а також респіраторному епітелію альвеол. Сполучна тканина, хрящі і мязи виникають з клітин мезенхіми, розташованих навколо закладки, що росте.
Розвиток легені можна розділити на кілька етапів:
- формування бронхіального дерева (5 тиж 4 міс);
- закладка респіраторних бронхіол (44 міс);
- розвиток основної маси альвеол та ольвеолярних ходів (6 міс 8 рік життя).
До етапів постнатального розвитку дихальної функції легень можна віднести: