Структура ринку і функціонування його основних елементів
Информация - Экономика
Другие материалы по предмету Экономика
уряду виявляються у вигляді попиту на споживчому ринку. Проте переважна частина урядових витрат виступає у формі урядових замовлень бізнесу на виробництво різної продукції і послуг загальнонаціонального значення. В цьому випадку робота здійснюється відповідно до контракту, в якому до виробництва продукції оговорюються її ціни, кількість та умови постачання.
Таким чином, ринок продуктів і послуг уряду, це по суті ринок контрактів, тобто істотно стійкіший ринок з розділенням ризику між бізнесом та урядом. Таким самим по суті ринком контрактів є величезний за масштабами ринок проміжних продуктів і послуг між організаціями бізнесу.
Визначальною характеристикою ринку товарів і послуг є перехід продукції із власності виробника у власність споживача в результаті акту купівлі-продажу.
3. Ринок факторів
В умовах свободи приватного підприємництва фактори виробництва (праця, земля, капітал, підприємницька здатність), будучи власністю домашніх господарств, виступають на ринку факторів як специфічні товари, що купуються бізнесом для виробництва всієї маси продуктів і послуг за цінами, які формуються під впливом попиту на фактори з боку бізнесу і пропозиції з боку домашніх господарств.
Організаційно ринок факторів є розосередженим ринком, який визначається правовою та інформаційною структурою економіки. По суті це 3 основних взаємозвязаних ринки ринок праці, ринок землекористування і ринок капіталу. Взаємозвязок між ринками обумовлений залежністю попиту і пропозиції на одному ринку від ситуації на інших, що повязано з відомою замінністю факторів виробництва для бізнесу.
Основною відмінною рисою ринку факторів є те, що товар-фактор у результаті акту купівлі-продажу не переходить у власність покупця, тобто фірм, а залишається власністю продавців, тобто домашніх господарств. Іншими словами, характер залучення до виробництва факторів, що належать домашнім господарствам, носить скоріше характер оренди факторів у тимчасове користування їх бізнесом за певну плату, ніж продажі факторів у власність бізнесу.
Специфічний характер використання факторів обумовлений фундаментальними економічними принципами ринкової економіки правом приватної власності громадян на фактори і обмеженою тільки законом свободою підприємництва. Кожен член суспільства, кожне домашнє господарство вільне у виборі способу використання факторів, що належать йому: або використовувати у власному бізнесі, або надати за плату в розпорядження іншого приватного бізнесу чи державної організації. При цьому розмір поточного доходу має важливе, але не завжди вирішальне значення при виборі характеру економічної активності окремою людиною. Часто люди, маючи можливість отримання значних доходів під час роботи за наймом, проте відкривають власний бізнес, що обіцяє менші доходи, але надає істотно більшу свободу підприємницької діяльності.
Попит на ресурси є похідним, вторинним або породженим попитом від попиту на готові товари і послуги, які виробляються за допомогою даних ресурсів. Ресурси задовольняють потреби споживача не прямо, а побічно, через виробництво товарів і послуг. Домогосподарства бажають споживати різні товари, виготовлені за допомогою ресурсів, а не самі ресурси.
Похідний характер попиту на ресурси означає, що стійкість попиту залежатиме від:
- продуктивності ресурсу при створенні товару;
- ринкової ціни товару, виготовленого за допомогою даного ресурсу.
Еластичність попиту на ресурс залежатиме від легкості ресурсозаміщення, еластичності попиту на продукт і співвідношення витрат на ресурс і загальних витрат.
4. Ринок землекористування
Під фактором виробництва земля в широкому сенсі розуміються не тільки земельні ділянки, але і корисні копалини, які знаходяться в надрах, сировинні ресурси, а також ліси, що ростуть на поверхні, луки тощо.
Оскільки земля знаходиться у приватній власності домашніх господарств, власники земельних ділянок надають їх у тимчасове користування бізнесу, особливо у сільськогосподарському виробництві, за певну плату ренту. Величина ренти встановлюється на ринку землекористування під впливом попиту на використання землі з боку фірм і пропозиції на надання землі з боку землевласників.
Рента, як ціна фактора виробництва землі, принципово відрізняється від ціни землі, як обєкта купівлі-продажу з переходом земельних ділянок у власність покупця. В цьому випадку земля є звичайним товаром, що має ціну, яка формується на ринку землі.
Якщо промисловий бізнес для розміщення виробництва купує землю у землевласників у свою власність, то він тим самим набуває певної капітальної власності, що до того ж не підлягає зносу. Виняток складають родовища корисних копалини і сировинних ресурсів, виснаження яких враховується в їх капітальній вартості. При володінні власною землею дохід від неї виступає не у вигляді ренти, а у вигляді відповідного відсотка на капітал.
Пропозиція землі абсолютно нееластична, оскільки вона має природну обмеженість у просторі. Загальна кількість землі не може збільшуватися під впливом зростання цін на неї і зменшуватися при зниженні цін. Тому попит є єдиним дієвим чинником, що визначає земельну ренту.
Чинники, що визначають попит на землю:
- ціна продукції, яка вирощена на цій землі;
- продуктивність землі, яка залежить від кількості і якості ресурсів, у поєднанні з якими використовується земля, і цін на них.