Структура державних фінансів і взаємозв'язок фінансових відносин різних рівнів державного управління економікою
Курсовой проект - Экономика
Другие курсовые по предмету Экономика
?провадженого в Німеччині.
РОЗДІЛ 1
СТРУКТУРА ДЕРЖАВНИХ ФІНАНСІВ В ЕКОНОМІЦІ РИНКОВОГО ТИПУ РОЗВИНУТИХ ДЕРЖАВ СВІТУ
Фінанси, як самостійна сфера людської діяльності й економічна категорія сформувалися на кілька сторіч раніше бюджетних відносин в державі, але поступово бюджетні відносини стали головними у фінансових.
Структура державної фінансової системи (бюджетної системи) залежить від державного устрою. Вважається, що в унітарних державах бюджетна система містить дві ланки: державний бюджет та численні місцеві бюджети (бюджети міст, округів, сільських округів і т.д.).
У федеративних державах бюджетна система складається з трьох ланок: державного бюджету (чи федерального бюджету), бюджетів члені федерації (штатів в США, провінцій в Канаді, ландів у Німеччині, кантонів в Швейцарії і т.д.), місцевих бюджетів [23].
Насправді, кожна країна має індивідуальну, властиву тільки їй бюджетну систему. Незважаючи на різноманіття і безліч місцевих бюджетів у зарубіжних країнах, вони можуть бути згруповані у наступні визначені системи.
Для зарубіжних країн характерна, як правило, трирівнева або чотирирівнева система бюджетів. Наприклад, у Швеції функціонує трирівнева система бюджетів: бюджет центрального уряду, бюджети ленів і бюджети комун. У Великобританії центральний бюджет, бюджети графств і бюджети округів. У Японії центральний бюджет, бюджети префектур і бюджети муніципалітетів. У Польщі бюджети центрального уряду, бюджети воєводств, бюджети гімн.
Чотирирівнева система бюджетів функціонує у Франції, Німеччині, США:
Франція бюджет центрального уряду, бюджети регіонів, бюджети департаментів, бюджети комун;
Німеччина бюджет федерації, бюджет землі, бюджет округу, бюджет громади;
США бюджет центрального уряду, бюджет штату, бюджет графства, бюджет муніципалітету, а також ряд додаткових місцевих бюджетів, звязаних з утворенням цільових адміністративних одиниць(шкільних округів та інш.).
Місцеві бюджети в унітарних державах своїми доходами та витратами не входять у державний бюджет, місцеві бюджети в федеративних державах входять в бюджети членів федерації, а останні не включаються до центрального державного федерального бюджету.
1.1 Загальнодержавний бюджет в зарубіжних ринкових державах та його функції
Державний бюджет (budget валіза, мішок з грошима) провідна ланка фінансової системи ринкової держави й основна економічна категорія. Бюджет поєднує основні форми фінансування (податки, капіталовкладення, операційні витрати, кредити і дотації) у їхній дії через бюджет здійснюється постійна мобілізація ресурсів і їх перерозподіл та витрачання [23].
Державний бюджет є основним фінансовим планом держави на поточний рік, що має силу закону, який затверджується законодавчими органами влади парламентами.
За матеріальним змістом державний бюджет це форма утворення і використання централізованого фонду коштів держави, а за соціально-економічною сутністю основне знаряддя перерозподілу національного доходу.
Державний бюджет сучасних зарубіжних країн виконує такі основні функції [26]:
- перерозподіл національного доходу;
- державне регулювання та стимулювання економіки;
- фінансове забезпечення соціальної політики;
- контроль за утворенням і використанням централізованого фонду коштів.
Аналіз загального впливу центрального бюджету держави на національну економіку вияви наступні ефекти в ринкових державах.
По перше, в другій половині 20 сторіччя відбулося одержавлення великої частки національного доходу. Через усі ланки фінансової системи нині перерозподіляється до 50 60% національного доходу, при цьому через державний бюджет до 40% національного доходу. Такий перерозподіл, як показують дослідження здійснюється в інтересах широких прошарків населення, а також все в більшій мірі на користь монополій, як внутрішньодержавних, так і транснаціональних.
Останній вид використання бюджетного перерозподілу національного доходу в пользу монополій виник як наслідок кредитування монополіями держави та отримання великих відсотків за державними позиками (“піраміди” державних облігацій внутрішнього та закордонного розміщення), тому що основними кредиторами держави виступають банківські монополії, страхові компанії, акціонерні інвестиційні компанії (так, виплати відсотків за державними позиками становлять 15% загальних сум витрат федерального бюджету США).
Досвід розвитку Швеції показує, що “розбухання” частки ВВП, який перерозподіляється через бюджет, призводить до придушення стимулів економічної активності, до депресивної економіки, що, у свою чергу, змусило уряд країни піти на здійснення реформ, спрямованих на велику лібералізацію економіки.
Подруге, тільки в результаті різкого зростання частки національного доходу в розпорядженні держави стало можливим державне регулювання економіки. Вперше воно було здійснене в роки першої Світової війни (1914 1918 р.р.); знову було введено в роки “великої депресії” (1929 1933 рр.), коли в США за рахунок державних коштів були створені такі організації, як Реконструктивна фінансова корпорація (РЕФІКО), Адміністрація по відновленню промисловості (НИРА), що надавали підприємствам, які перебували на грані банкрутства кредити ї рятували їх від краху; потім введено під час Другої світової війни (1939 1945 рр.).
Правлячі кола західних країн широко використовували рекомендації англійського ек