Стратегія міжнародної економічної діяльності України
Курсовой проект - Юриспруденция, право, государство
Другие курсовые по предмету Юриспруденция, право, государство
?тупні цілі політики на 2009 рік:
- удосконалення структури експорту та імпорту;
- розширення ринків збуту української продукції;
- поступова інтеграція України у світовий економічний простір;
- захист національних економічних інтересів, стимулювання експорту високотехнологічної продукції і послуг. [ 9]
Сьогодні економіка України, через її важке положення дуже відкрита для зовнішньої торгівлі. Її частка у ВНП коливається в межах 10-15%, у той час як у розвинених країнах цей показник дорівнює - 70-80%. Така ситуація є небезпечною для вітчизняної економіки, оскільки високий рівень її відкритості є наслідком безсистемної торгівлі на тлі глибокої кризи. Будь-яке небажане коливання конюнктури світових товарних ринків може привести українських виробників на рівень банкрутства.
На сучасному етапі напрями розвитку зовнішньоекономічні звязки України створюють реальну загрозу національному виробництву, яке вже зараз серйозно програє від конкуренції багатьох товарів, що поступають по імпорту.
Негативними чинниками, які гальмують інтенсифікацію міжнародної торгівлі є:
1)Низька конкурентоспроможність українських товарів із-за значної енергоємності продукції;
2)Висока собівартість;
3)Недосконалість схем фінансування експорту;
4)Нерозвиненість базових інститутів ринкової економіки;
5)Недосконалість механізмів державного регулювання;
6)Нерозвиненість інфраструктури підтримки експорту. [1, с. 272-282]
Тому при формуванні стратегії МЕД України слід звернути увагу на усунення цих чинників, тобто
- Створити умови сприятливі для підвищення конкурентоспроможності українських товарів (розглянути варіант використання кластерної моделі виробництва) [2, с. 134].
- Вивчити можливі варіанти зниження собівартості продукції і застосувати найбільш відповідні на практиці.
- Удосконалити схеми фінансування експорту.
- Розвивати базові інститути ринкової економіки.
- Удосконалити механізми державного регулювання.
- Розвиток інфраструктури підтримки і стимулювання експорту.
До такої вільної, не захищеної державою конкуренції українська промисловість ще не готова. Необхідний зважений підхід при визначенні пріоритетів в зовнішньоекономічній політиці України та виборі тих або інших засобів такої політики, здатних захистити від знищення ряд галузей української промисловості, і перш за все, наукоємких виробництв [5].
Основними принципами формування відкритої економіки України є:
- створення могутнього експортного сектора, з високотехнологічною спрямованістю, відхід від сировинного характеру експорту. Опора на розвиток власних галузей, які мають порівняльні і конкурентні переваги в світовій економіці, в регіональному (СНД) і глобальному масштабі. Такими галузями є машинобудування (літако-, судо- та ракетобудування і ін.) Високим науково-технологічним рівнем характеризуються порошкова металургія, виробництво нетвердих матеріалів, хімічна промисловість. Потенційні можливості існують також і в агропромисловому комплексі;
- високий рівень внутрішньої інтеграції вітчизняної економіки, створення потужного національного ринку як фундаментальної економічної основи для завоювання і закріплення відповідних ніш на конкурентних і високоінтенсивних світових ринках товарів, послуг, капіталів, фінансових ресурсів;
- забезпечення подальшої фінансової стабілізації, яка необхідна для розвитку національного і міжнародного підприємництва. Так само це є умовою формування сприятливого інвестиційного клімату;
- забезпечення конвертованої національної валюти і її стабільність;
- лібералізація імпорту, поступова гармонізація національного зовнішньоекономічного законодавства з вимогами ГАТТ-ВТО і стабільне дотримання і реалізація цих стандартів [4, с. 282-283];
- залучення іноземних інвестицій на основі створення СП, вільних економічних зон, інших форм загального підприємництва, з іноземним капіталом; [6]
- здійснення закордонної підприємницької діяльності;
- формування розгалуженої системи зовнішньоекономічного менеджменту (банки, біржа, страхові компанії, консалтинг, аудит, лізинг, форфейтинг, факторинг) [6]
- гнучка податкова, цінова, депозитна, кредитна, фінансова і валютна політика, яка стимулює диверсифікацію експортно-імпортних операцій;
- кадрове забезпечення зовнішньоекономічної діяльності. Головне завдання повинне полягати в тому, щоб визначити етапи, напрями, форми і способи реалізації зовнішньоекономічної стратегії;
- Реалізація та використання транзитного потенціалу України.
Важливим завданням також є підвищення рівня інвестиційної привабливості України. Інвестиції є основоположними чинниками успіху економіки. Саме тому необхідно створити державну програму що до вирішення цієї проблеми.
Головним фактором, що гальмує приток інвестицій є політична нестабільність і відсутність гарантій не тільки в довгостроковій, але і короткостроковій перспективі. Нестале законодавство, махінації з приватизацією, продажем/здачею в оренду землі, курсові спекуляції, тінізація української економіки більш ніж 60% та інше, негативно впливає на рівень інвестиційної привабливості України. Тому, перш за все необхідно розробити шляхи вирішення вищеперелічених проблем і реалізувати їх найближчим часом.
Розглянемо вищенаведені пропозиції більш детально та у контексті експор?/p>