Стратегія ввічливості в англійській мові та шляхи оволодіння нею на початковому етапі в середній школі

Дипломная работа - Педагогика

Другие дипломы по предмету Педагогика

и пропозиції з использованием запропонованих слів.3. Робота на рівні надфразової єдності. Описати картинку.

Використання різних мовних і мовних ігор (на відгадування, опис; командні соревнования і так далі).У таблиці 2 представлені приклади завдань і вправ на середньому і старшому етапі навчання монологу [8].

 

Таблиця 2

Етапи роботиПриклади завдань і вправ 1 . Повторення заученного матеріалу по даній темі Фронтальне обговорення теми/беседа.

Відповісти на питання.

Скласти спайдограмму/план-схему теми.

Подбор/повтореніє лексики по темі. 2. Ознайомлення з новим мовним материалом і його первичная відробіток Лексичні вправи на рівні слова і словосполучення.

Мовні ігри (бінго, ігри на відгадування, мовне лото і т. д.).3. Мовні вправи Висловити свою думку по вопросу/утверждению/цитате і так далі

Прокоментувати прислівя.

Підготувати доклад/сообщение на тему і так далі

Вміст уроку, метою якого є навчання діалогу.

У навчанні монологу і діалогу є багато загального, але, проте, слід визнати, що для учбового спілкування діалогічна мова представляє значно більше труднощів, чим монологічна. Безумовно, багато що залежить від ситуації, психологічних особливостей учнів, безлічі інших чинників, але в даного твердження є сповна обєктивне обгрунтування.

Можна виділити наступні основні характеристики діалогу:

- реактивність;

- ситуативність.

Розглянемо детальніше кожну з них і визначимо, як дана характеристика діалогу зумовлює обєктивні і субєктивні складнощі для вчителя і учня. [8]

Реактивність. Саме дана риса діалогічної мови зумовлює обєктивні труднощі опанування даної форми спілкування на іноземній мові для учнів. У основі цих труднощів лежать наступні причини.

1. Реакція партнера по спілкуванню може бути досконала непередбачувана, наприклад, він може несподівано перевести розмову в інше русло. Не менше важкий впоратися і з ситуацією, в якій реакції немає взагалі. І в тому і в іншому випадку необхідно по ходу спілкування змінювати спочатку намічену логіку розмови, підключати всілякі дискурсивні прийоми для здійснення наміченої мети спілкування.

Нерідкі випадки, коли в учнів немає необхідних соціальних навиків діалогічного спілкування не лише на іноземному, але і на рідній мові, а, отже, вчитель іноземної мови повинен уміти їх формувати практично заново. Відсутність цих навиків виявляється не стільки в незнанні лексики, граматики і так далі, скільки в невмінні входити в контакт з людьми, ввічливо відповідати на питання, проявляти зацікавленість в тому, що говорить співбесідник, підтримувати розмову за допомогою простих реплік реагування, адекватно використовувати міміку, жести, інтонацію і дінші паралінгвістичні засоби.

На відміну від монологу, де автор сам визначає не лише логіку вислову, але і вибирання мовних і мовних засобів, в діалозі ми завжди залежимо від партнера. Окрім уміння говорити, діалог передбачає уміння аудіювати. Тут набирають чинності нові групи обєктивних труднощів, обумовлених індивідуальними особливостями мови мовця, про яких детально говорилося в лекції про формування умінь аудіювання. Для успішного ведення діалогу в звязку з цим необхідно мати певний рівень розвитку мовного слуху, компенсаторних умінь, імовірнісного прогнозування і так далі Таким чином, вчиться необхідно опанувати певний набір реплік реагування, сформувати готовність до взаємодії в непередбачуваних ситуаціях, опанувати необхідні компенсаторні технології.

Ситуативність. Як вже не раз наголошувалося, мова не буває поза ситуацією. І у монологу, і в діалозі саме ситуація визначає мотив мовного ввічливості, який, у свою чергу, є джерелом породження мови. Учбове спілкування має свою специфіку, навчальні монологи і діалоги не завжди протікають за тими ж законами, що і в реальному спілкуванні. Проте якщо установки типа "Расськажі нам про свою сімю, улюбленому героєві і так далі" можуть спровокувати більш менш успішний монологічний вислів, то поза заданою ситуацією аналогічна установка на діалог явно не матиме успіху [12].

Ситуативність як одна з характерних рис діалогу прпускає, що успішність діалогічного спілкування на уроці багато в чому залежить від заданої ситуації і розуміння що вчаться мовного завдання спілкування. [31]

Ситуативність складає суть і зумовлює логіку даної форми спілкування. [10]

На відміну від монологу при навчанні діалогу зазвичай виділяються всього два його різновиди: вільні і стандартні (типові).

Чомусь на питання про те, які різновиди діалогу найбільш часто зустрічаються в реальному спілкуванні, більшість людей називають вільні діалоги. Мені ж представляється, що це не так. Давайте пригадаємо ті соціальні ролі, які нам в житті доводиться "грати" практично щодня. Всі ми виступаємо в ролі батьків або дітей, покупців або продавців, пасажирів або водіїв, вчителів або учнів, лікарів або пацієнтів. Думається, що та або інша роль досить жорсткий регламентована типовою ситуацією спілкування і "варіації на тему" дійсно можливі, але дуже обмежені. Можна стверджувати, що навіть в ролі дітей і батьків ми частіше ведемо стандартні діалоги, чим вільні. Дуже часто все спілкування зводиться до реплік: "Як справи? Як справи в школі? Ти поїв? Уроки зробив? Швидко мій руки (чисти зуби, сідай обідати, лягай спати, знову телевізор дивишся, лежиш на дивані, граєш на компютері, забув купити хліб? т.д. і тому подібне"

Традиційно до вільних діалог?/p>