Стиль "украСЧнське бароко" (17-18 ст.), зокрема в архiтектурi
Информация - Культура и искусство
Другие материалы по предмету Культура и искусство
Стиль тАЬукраСЧнське барокотАЭ (17-18 ст.), зокрема в архiтектурi
УкраСЧнська архiтектура й образотворче мистецтво другоСЧ половини XVII - XVIII ст. розвивалися пiд могутнiм впливом мистецтва бароко, для якого були характернi пишнiсть i вишуканiсть форм, урочистiсть i монументальнiсть.
Виникнення бароко було обумовлене обСФктивними причинами, що ховалися у закономiрностях громадського життя РДвропи 2-СЧ половини XVI i XVII в. Бароко був насамперед породженням соцiально-полiтичних криз, що трясли в цей час РДвропу i набули особливого розмаху у 17 сторiччi. Церква й аристократiя намагалися використовувати у своСЧх iнтересах настроСЧ, що виникали внаслiдок суспiльних зрушень i потрясiнь. Але це лише одна з тенденцiй, що характеризують свiтовiдчування бароко.
Для стилю бароко характерно загострене вiдчуття суперечливостi свiту й одночасно прагнення вiдтворювати життСФвi явища в СЧх динамiцi, розвитку, переходах. Стиль бароко тяжiСФ до монументального зображення дiйсностi, до великих форм (будь то лiтература чи архiтектура). Одночасно в ньому знаходять вираження усвiдомлення розгубленостi i сумяття, що викликають у багатьох представникiв суспiльнi катаклiзми 16-17 ст. i звязана з ними криза ренесансних iдеалiв i уявлень.
Стиль бароко неоднорiдний i досить суперечливий. З одного боку, барочнi твори мистецтва втiлюють прагнення дворянства переконати у своСЧй перевазi i пишнотi, у своСЧй витонченостi i вибраностi (прецiозна поезiя, галантно-героСЧчний роман, помпезнi памятники архiтектури). З iншого, мiстять у собi спроби творчо переосмислити пiдсумки кризи, збагатити у свiтлi СЧСЧ iсторичних урокiв гуманiстичнi уявлення про людину i дiйснiсть. З третього, знаменували собою перехiд до свiтськоСЧ облаштованостi повсякденного побуту. У стилi бароко починають створюватися мiста, будинки, внутрiшнi iнтерСФри, живопис, iкони, бароко знаходить вiдзвуки й у народнiй творчостi. Разом iз класицизмом це був останнiй глобальний стиль, що визначав свiтогляд цiлоСЧ епохи. РЖнодi бароко називали спробою вiдновлення середньовiчного цiлiсного свiтовiдчування. Однак воно не вичерпуСФться парадно-придворними, державно-апофеозними аспектами чи клерикальними, релiгiйно-мiстичними проявами. Бароко набагато ширше й змiстовнiше [4]. Вiдгомони його впливу можна простежити в сучасних модернiстських, iррацiоналiстичних i релятивiстських мотивах i естетичних пристрастях.
Архiтектура бароко служила твердженню iдей католицизму й абсолютизму, але в нiй знайшли вiдображення прогресивнi тенденцiСЧ архiтектури, що виявилися в плануваннi мiст, площ, будинкiв, розрахованих на маси народу. Блискучим центром барочноСЧ архiтектури став католицький Рим. Джерела бароко були закладенi в пiзнiй творчостi Вiньоли, Палладiо й особливо Мiкеланджело. Архiтектори бароко не вводять новi типи будинкiв, але знаходять для старих типiв будiвель церков, палаццо, вiлл новi конструктивнi, композицiйнi i декоративнi прийоми, що у коренi змiнюють форму i змiст архiтектурного образу. Вони прагнуть до динамiчного просторового вирiшення, до трактування обсягiв мальовничими масами, застосовують складнi плани з перевагою криволiнiйних обрисiв, руйнують тектонiчний звязок мiж iнтерСФром i фасадом будинку. Вiльно використовуючи античнi ордернi форми, вони пiдсилюють пластичнiсть i мальовничiсть загального вирiшення. Особлива увага придiляСФться розробцi типу Храму, у якому вже з кiнця 16 ст. наростають риси бароко. У 17 в. архiтектурнi форми стають ще бiльш динамiчнiшими i напруженiшими [5, c.188].
Велике мiiе в барочнiй архiтектурi належить палацам, гордовито-ошатним, з виступаючими флiгелями-крилами, вiдкритими почесними дворами. Показнiсть i велич у них сполучаються з пишнотою. Важливе значення принципи бароко мали не тiльки для розвитку композицiСЧ мiського i паркового ансамблю, але i для мiстобудування. Архiтектори бароко створили планувальну систему, упорядкувавши хаотичну забудову середньовiчного мiста, додали вулицям прямолiнiйнi обриси, завершивши СЧх площами, що у свою чергу стали обСФктами архiтектурних композицiй.
До УкраСЧни стиль бароко був завезений СФзуСЧтами, зокрема СФзуСЧтом-архiтектором Джакомо Брiано (15856-1649) з Риму (вiн будував барочнi церкви у Львовi, Перемишлi та Сандомирi). А до нього в барочному стилi працював Себастьяно Браччi (перебудова Успенського собору у КиСФвi, 1613).
В УкраСЧнi мистецтво бароко роздвоСЧлося: в Захiднiй УкраСЧнi воно зберегло форми СФзуСЧтського бароко, в Центральнiй та Схiднiй УкраСЧнi воно сильно модифiкувалося й набрало оригiнального забарвлення - т. зв. козацького бароко [11, c.288]. Рiзниця мiж цими двома галузями в основi одного стилю особливо яскраво виявляСФться в архiтектурi 17 ст.
Другу половину 17 ст. вважають золотим вiком украСЧнського мистецтва, центр якого переноситься до середньоСЧ, НадднiпрянськоСЧ УкраСЧни. Тут утворюСФться своСФрiдний стиль, що постав iз сполуки украСЧнських тринавних церков iз захiдноСФвропейською базилiкою i пiзнiше дiстав назву украСЧнського бароко [10, т.2, c.227]. Тому дослiдники украСЧнських барочних споруджень користаються термiном украСЧнське, чи козацьке, бароко. Найбiльшою самобутнiстю вiдрiзняються барочнi споруди на землях Гетьманщини i СлобiдськоСЧ УкраСЧни за часiв гетьмана РЖвана Мазепи, який був фундатором низки пишних храмiв i мецената: Братський та Микольський монастирi, церкви Всiх с