Станово-представницька монархія в Англії. Виникнення парламенту, його компетенція. Статути і ордонанси
Контрольная работа - Юриспруденция, право, государство
Другие контрольные работы по предмету Юриспруденция, право, государство
шенні право представництва отримали віднині не лише землевласники але і підприємці, заможні службовці, інтелігенція, робітники, міські торговці. По університетських округах виборче право представлялося таким, що мало вчені звання. У результаті виборчої реформи 1884р. було зроблено остаточне просування по шляху визнання загального чоловічого виборчого права. Право голосувати за депутатів було надане всім власникам землі або іншої нерухомості (з доходом від них не менше 10 фунтів) і практично всім квартиронаймачам (обмеження, що зберігаються, стосувалися можливостей службової підлеглості або використання офісів під житло). По реформі виборче право поширилося в рівній мірі і на жителів графств і міст.
Рівняння в правах населення міст і графств довершилося удосконаленнями виборчої системи в 1885р. Були сформовані виборчі округи з представництвом строго пропорційно чисельності населення: типовий округ - від 15 до 65 тис. жителів - посилав двох депутатів, великий - понад 65 тис. - три. Одночасно частково був обмежений принцип "подвійного голосування" (що існував раніше і вельми показовий): виборець, що володіє власністю в місті, не міг голосувати в графствах. Принцип зберігся лише для університетів.
Депутати, що перемогли на виборах, від округу визначалися тепер по мажоритарній системі: мандати діставалися кандидатом, що набрали відносну більшість голосів, хоч би ця більшість була далеко від більшості взагалі виборців і навіть від числа тих, що брали участь в голосуванні. У 1872р. у звязку із затвердженням принципу обовязкової початкової освіти в країні склалася можливість для переходу до системи таємної подачі голосів (бюлетенями), що звичайно ж, більшою мірою відповідало ідеї вільної демократії. До цього голосування було відкритим і письмовим. Хоча вживання бюлетенів і закритість голосування одночасно відкривали дорогу великим фальсифікаціям, що прийшли на місце відкритого тиску на виборців.
Реформа парламенту істотно підняло авторитет його, народ в парламенті бачив владу, яка щось може вирішити. Хоча до ідеально парламенту було дуже далеко, але реформа ХVІІІст. істотно підвищила значущість парламенту в державі.
Список використаної літератури
1. Глиняный В.П. История государства и права зарубежных стран.
2. Учебное пособие. Харьков: Одиссей, 2000.
3. Графский В.Г. Всеобщая история государства и права. Москва: Норма, 2000.
4. История государства и права зарубежных стран / Под ред. О.А. Жидкова и Н.А. Крашенинниковой. М.: Изд-во. Моск. ун-та. 1988. Ч.1. 1991. Ч.2, 1992.
5. История государства и права зарубежных стран / Под общей ред. проф. Жидкова О.А. и проф. Крашенинниковой Н.А. Москва, изд. М-НОРМА, 1997.
6. Макарчук В.С. Загальна історія держави і права зарубіжних країн. Київ “Атіка”, 2001.
7. Страхов М.М. Історія держави і права зарубіжних країн. Харків: “Право”, 2003.
8. Тищик Б.Й. Історія держави і права країн Стародавнього світу. Навч. посібник. Львів: “Світ”, 2001.
9. Тищик Б.Й. Держава і право Візантії. Текст лекцій. Львів, вид. юрид. ф-ту ЛНУ, 2003.
10.Тищик Б.Й. Історія держава і право Австрії та Австро-Угорщини (Х ст. 1918 р.). Текст лекцій. Львів, вид. юрид. ф-ту ЛНУ, 2001.
11. Тищик Б.Й. Історія держава і право Середньовічної Польщі (Х ст. 1795 р.). Навч. пос. Львів, вид. юрид. ф-ту ЛНУ, 2003.
12. Тищик Б.Й. Історія держави і права Сполучених Штатів Америки (ХУІІІ 1918 рр.). Навч.посібник. Львів, 2007.
13. Тищик Б.Й. Історія держави і права Франції (1789-1918 рр.): Навч.посібник. Львів, 2008.
14. Черниловский З.М. История государства и права зарубежных стран. Москва 1996.
15. Федоров К.Г. Історія держави і права зарубіжних країн. Київ: “Вища школа”, 1994.