Становлення банківської системи
Дипломная работа - Банковское дело
Другие дипломы по предмету Банковское дело
де банкіри називалися трапезидами. Свої трапезиди були й у Древньому Римі, де існували менсарии, що займалися обміном валют, а також деякими іншими грошовими операціями. Виходить, що перші банки виникли як би на основі обміну грошей різних міст і країн.
Чисто семантичне тлумачення слова “банк” приводить нас до висновку, що походження банку відноситься тільки до такого періоду розвитку господарства, коли гроші стали виконувати функцію світових грошей. Виходить, що на більш ранніх етапах, коли гроші зверталися тільки на внутрішньому ринку, банки ще не існували. Разом з тим відомо, що збережна операція є більш древньою.
На думку істориків, ще 2300 років до н.е. у холдіїв були торгові компанії, що поряд з виконанням своїх безпосередніх функцій видавали також позички. Згадування про перші кредитні операції відноситься до 6 ст. до н.е. у Древньому Вавилоні практикувалася вкладна операція: прийом внесків і сплата по них відсотків. Ця ж операції в 4 с. до н.е. практикувалися й у Греції. Примітно, що поряд із прийомом внесків древні греки за відому плату робили обмін грошей. Ці перші банківські операції виконували як окремі особи, так і деякі церковні установи, у яких концентрувалися значні кошти. Храми були надійним засобом для збереження цінностей. Внески, недоторканність яких гарантувалася поважним відношенням до релігії, зробили знаменитими грецькі храми, що стали одночасно своєрідними банківськими установами.
Перші банкіри зрозуміли, що величезні кошти, що накопичуються, лежачі без руху це не продуктивно, тому що їх можна було б використовувати й одержувати істотну вигоду, віддаючи кошти в тимчасове користування, або відкриваючи самостійно торгові і ремісничі підприємства. Заставою при цьому звичайно виступали кораблі і товари, а в деяких випадках будинки, дорогоцінні речі і навіть люди (раби).
Надання банківської позички супроводжувалося стягуванням високих відсотків, рівень яких доходив до 36% річних. В часи Ярослава Мудрого була встановлена гранична ставка не вище 20% річних, котра однак могла зрости до 40% річних, якщо позичка видавалася на короткий час.
Разом із кредитними операціями древні банки поступово одержали розвиток і розрахунки по обслуговуванню вкладників. Розрахунки вироблялися за допомогою “трансферита”, тобто переносу коштів з однієї таблиці (рахунка) на іншу . Кожен вкладник у банку мав свою таблицю з позначенням його імені. Кошти з таблиці одного вкладника переносилися на таблицю іншого, утворюючи найпростіші форми безготівкових розрахунків.
Зручності, створювані банками не могли не привернути увагу ділових людей. Поступово банківська клієнтура розширювалася. Банки у свою чергу пішли на виконання робіт довірителів по складанню договорів між клієнтами, почали виступати посередниками в торгових угодах. Для полегшення розрахунків древні банки випускали навіть банківські квитки. Усі ці свідчення ніяк не підтверджують існуюче уявлення про те, що перші банки виникли в умовах мануфактурної стадії капіталізму у формі банкірських будинків.
Поряд з удосконалюванням кредитних угод кредитор починає за розпорядженням своїх клієнтів виконувати розрахункові й інші операції. Отже, банк - це така ступінь розвитку грошового господарства, при якій кредитні, грошові і розрахункові операції стали в їх сукупності концентруватися в єдиному центрі. Можна, тому припустити, що перші банки виникли задовго до мануфактурної стадії виробництва, у період становлення держави на етапі досить жвавого розвитку товарного обміну, грошових і кредитних відносин. Такого роду відносини були вже в рабовласницькому суспільстві.
1.2 Розвиток банківської системи в Росії та СРСР
На Русі з початку 12 в. у результаті активної торгівлі з німецькими містами визначилися основні центри грошових операцій - Новгород і Псков. Монастирі і церкви служили місцем існування торгових домів. Иваньковская громада займалася грошовими операціями. Спочатку гроші не оформлялися при наданні позички закладеним майном. Поступово починають розповсюджуватися заставні відносини. У грошовий обіг вводилися боргові зобовязання прості векселі. Протягом 12 - 16 ст. виконання грошових операцій було локалізовано скороченням міжнародної торгівлі, відсутністю підтримки з боку князів і їхніх міст, що намагалися привыть традиції мусульманської кредитної справи . Висока ставка лихварів не стимулювала зародження грошового господарства.
Відсутність мобільного грошового капіталу, залежність грошового обігу країни від імпорту іноземних металевих грошей у вигляді митних пошлін і акцизів на товари, періодично проводимі грошові реформи з боку держави, географічна віддаленість окремих регіонів країни не сприяли виникненню приватного підприємництва.
Основні функції банків ( залучення тимчасово вільних коштів і їхнє нагромадження; кредитування ремесел, промислів, держав, приватних осіб; здійснення грошових розрахунків і платежів у господарстві ) одержали свій розвиток у рамках регулювання грошового обігу, підтримка його стійкої рівноваги в умовах постійного дефіциту грошей
Подібний розвиток ( як становлення ) мав для банків свою межу, обумовлену характером металевого грошового обігу. Справжній розвиток банків повинен було відбутися тоді, коли зникли б обмеження, що ставили металевий грошовий обіг на процес банківського підприємництва.
Одночасно з банками держави намагалися різними способами ліквідувати сформовані обмеження, насампе