Становище на Вінниччині в роки фашистської окупації (1941-1944)
Информация - История
Другие материалы по предмету История
?у підсудність у районі Барбаросса і про особливі заходи військ. Директива категорично забороняла притягати до відповідальності солдатів і офіцерів вермахту за будь-які злочини проти цивільного населення. Не задовольнившись цим, командуючий 6-ю німецькою армією генерал-фельдмаршал В. Рейхенау 10 жовтня 1941 року видав спеціальний наказ Про поведінку військ на Сході. Він наказував своїм підлеглим застосовувати жорстокі заходи щодо чоловічого населення окупованих районів, щоб попередити випадки нападу на німецьких солдатів. Гітлер розпорядився розіслати копії наказу в інші армії на Усій території СРСР як зразок для наслідування. Наслідком цього стало те, що німецькі солдати перетворились на справжніх катів українського народу.
16 квітня 1942 року за розпорядженням штадткомісара Марінфельда на Вінницькому стадіоні було зібрано 10000 населення і загнано в Пятничанський ліс, де старі люди, жінки, діти були розстріляні, а працездатне населення у кількості 1000 чол. заточено в тюрму, звідки відправили на роботу 500 чол. у Вінницький концтабір, 500 чол. вивезено у Житомирський концтабір. Заточені в концтабір і тюрму знищувались, а саме: 25 серпня 1942 року було розстріляно 500 чол. (керував розстрілом начальник табору Отто Грос), а інші були розстріляні у вересні 1942 року.
Збільшення кількості репресованих німцями вінничан, як і українців загалом, саме в 1942 році, пояснюється тим, що в квітні 1942 року райхсфюрером СС Гімлером було підписано остаточний варіант плану Ост, за яким в максимально короткий час передбачалось обезлюднити якомога більші території України. А на землі, звільнені від місцевого тубільного населення, передбачалося поселити німецьких колоністів, які мали стати оплотом подальшого просування вищої німецької раси на Схід. Так були визначені 8 окремих пунктів германізації регіонів тотального заселення німцями. Зокрема, у південній частині Житомирщини почали створювати поселення Хагевальд. Інший аналогічний район Форстенштадт нацисти розмістили північніше Вервольфу неподалік Калинівки. Для реалізації своїх планів у липні 1943 року вони насильно депортували населення сіл Майдан-Бобрика та Бруслинова.
Крім українців, головного обєкту німецького геноциду, на окупованих землях постраждали й інші народності. До жахливих злочинів нацистів належить і винищення євреїв та циган. За расовою теорією вони були ворогами рейху, з чого випливало одне ліквідація. У вересні 1941 року було відібрано все непрацездатне єврейське населення Немирова 3460 чоловік, розбито на дві групи і розстріляно в 0,5 км від м. Немирова, у ямі колишнього цегельного заводу (у двох могилах).
„7 листопада 1941 року прибув у Немирів спеціальний загін фашистів, оточив м. Немирів, зібрав усе єврейське населення, із якого були відібрані найкваліфікованіші спеціалісти, а решта в кількості 2680 чол. протягом доби була відправлена у вищезгадане місце і розстріляна...”
Подібні розправи відбувалися й в інших населених пунктах краю.
У грудні 1941 року газета Вінницькі вісті опублікувала наказ коменданта німецької поліції про відправлення в гето українських громадян єврейської національності. Ці заходи мали єдину мету: ізоляцію та подальше знищення євреїв. Так, на території Вінниччини окупанти утворили 126 гетто своєрідних концтаборів для тимчасового примусового їх утримання. Найбільша кількість гетто існувала в Копайгородському (14), Бершадському (11), Шаргородському (10), Могилів-Подільському (8), Тростянецькому (7), Барському (6), Крижопільському (6), Ободівському (6) районах, їх вязнями були десятки тисяч людей як місцеві євреї, так і насильно пригнані з Бессарабії та Буковини. Відомі випадки, коли в гетто утримувалися й українці в основному ті, котрі мали змішаний шлюб.
Найменше часу на Вінниччині проіснували гетто, розташовані в німецькій зоні окупації, через прискорену, цілковиту ліквідацію їх вязнів. Більше шансів на життя мали євреї Трансністрії, де окупаційний режим у певній мірі відзначався не такою жорстокістю, хоча смерть безпощадно косила їх і тут. Так, у Бершадському гетто знищено 13871 особу єврейської національності, у с. Печера Шпиківського району 9989 (із них 166 дітей), у гетто Могилева-Подільського 4394, Копайгорода 2808, с. Вільшанки Крижопільського району - 1300 чол.
Одразу після окупації України власністю фашистського рейху було оголошено Усі землі та їх надра, ліси і води, підприємства промисловості і транспорту, радгоспи і машинно-тракторні станції, державні та громадські будівлі, запаси продовольства та сировини, торговельні підприємства, товарні склади та інші життєво важливі обєкти.
2 травня економічний штаб Схід затвердив принципи німецької господарчої політики на окупованій радянській території:
1. Війну можна вести тільки за умови, що... Усі німецькі збройні сили зможуть харчуватися за рахунок Росії.
2. Коли ми заберемо з країни все, що нам потрібно, десятки мільйонів людей, безсумнівно, помруть від голоду.
У плануванні економічного пограбування України бралися до уваги лише потреби армії та економіки Німеччини. Приймалися економічні плани інтенсивного використання ресурсів окупованих областей шляхом активної експлуатації господарства та широкого використання робочої сили населення захоплених районів.
Окупована Вінниччина стала одним із багатьох сировинних придатків Третього Рейху. Усі економічні закони, розроблені сталінським тоталітарним режимом, повністю вп?/p>