Специфіка експлікації та імплікації суб’єктивно-модальних смислів у репліках драматичного дискурсу
Информация - Иностранные языки
Другие материалы по предмету Иностранные языки
?ні одну людину, для якої ви назавжди залишитеся однією-єдиною...
ЕВА. Що ви маєте на увазі?
КНОТЕ. Невже ви не помічаєте? (Присідає біля її колін). А коли помічаєте, як можете бути такою жорстокою? (Стає на коліна). Я кохаю вас, Евеліно... [15, с.123] підтекст першої репліки, який містить модалеми кокетування та грайливості, щирості почуттів підтверджується вербальною інформацією третьої репліки, яка, в свою чергу, має субєктивно-модальне забарвлення захоплення та обожнювання.
Часто використовуються обірвані (незакінчені) речення з метою зниження категоричності висловлення чи переведення нецензурного висловлення в евфемістичну площину, за рахунок чого, звичайно, звужується план вираження і розширюється план змісту, наприклад:
НАТАЛКА. А в кого грудей немає, що тоді показувати?
ФІЗКУЛЬТУРНИЦЯ. Місце, де вони мають бути! Припиняємо жарти і виконуємо вправи. Раз, два... Раз, два... Таню, що ти як лантух з г... Що в тебе за постава? Подивися на Аліну просто диво! [17, с.331] модалеми приниження та дошкульності, виражені обірваним реченням із залученням експресивних лексичних засобів;
МАТИ. Не бажаєш що-небудь переказати своєму батькові?
ТАНЯ. Перекажи йому, що він... Що я його ненавиджу! [17, с.335] модалема ненависті;
НАТАЛКА. Гвинтику, ну розкажи, як усе було...
ГВИНТ (скривившись від болю після того, як йому вдарили в пах). Слухай, не пішла б ти?... [17, 341] модалема розлюченості.
Супроводжувана ремаркою обірвана репліка теж здатна виражати імпліцитне субєктивно-модальне значення, проте воно за своєю природою буде компенсованим, тобто таким, яке вже демарковане, назване, наприклад:
БОМЖ. Я маю для тебе дещо. (Показує пістолета). Пукавку хочеш?
ТАНЯ. Скільки просиш?
БОМЖ. Тобі не дорого обійдеться... (Показує непристойний жест, що означає його бажання). Та й усе!
ТАНЯ (оцінивши ситуацію). Ходімо. [17, с.342] модалема зловтіхи у третій репліці;
ЛЕСИК. А у мого татка немає могилки.
НЕЛЕЧКА. А у мого є!!... М-м-м! (показує ЛЕСИКУ язика) [19, с.437] модалеми глузування та дошкульності.
Проте будь-який з різновидів імпліцитної субєктивної модальності, як і імпліцитна інформація загалом, не може існувати сам по собі, вона завжди є продуктом початкового по відношенню до неї тексту. На думку Л. Б. Матвеосяна [7, с.77], яка підтверджує наші спостереження, імпліцитність передбачає потенційну експліцитність. Як лінгвістичне явище імпліцитність існує доти, доки існує експліцитність.
Доцільність використання імпліцитної інформації буде виправданою лише тоді, коли в тексті закладено інформаційне підґрунтя для неї наявні вербально виражений початковий експліцитний зміст або конситуативні показники. Для драматичного дискурсу, який є втіленням діалогу, контекстом, на основі якого розкриваються субєктивно-модальні смисли, виступає тематичний діалогічний блок, вичленовуваний за принципом розкриття одиничної мікротеми, у якому мовці обмінюються репліками, створюючи якусь окрему думку. Лінгвістична ситуація це змістовий базис життя мови в соціумі, при цьому функціонування мови в соціумі не лише ситуативно зумовлене, але й ситуативно оформлене [2, с.27], виявляється звичайно на основі контексту.
Проблема імпліцитного в мовленнєвому спілкуванні тісно повязана з дослідженням взаємодії семантики висловлення і фонових знань мовця, тобто апеляцією до його ментальної та соціальної сфери. Здебільшого лінгвістичні характеристики висловлення детермінуються якісними характеристиками тезауруса комунікантів [10, с.71]. Імпліцитні значення легко сприймаються носіями мови. Іноземцям же такі значення часто незрозумілі, неочікувані.
У дослідженнях субєктивної модальності традиційно піддають аналізові експліцитні засоби її реалізації, як правило такі експліцитні засоби перебувають у синтаксичній площині. Щоправда, доведено, що маркери субєктивно-модальних значень перебувають на всіх мовних рівнях [12, с.8]. Не претендуючи на вичерпність аналізу усіх одиниць, здатних репрезентувати субєктивно-модальні значення, спробуємо проілюструвати специфічні для діалогічного мовлення способи імплікації субєктивно-модальних смислів. Найяскравіше вони проявляються на фоно-просодичному рівні, існування якого, попри текстову природу драматичних дискурсів, забезпечують графічне оформлення тексту, розділові знаки, паратекст, особливі синтаксичні утворення (незакінчені речення, парцельовані конструкції, речення-релятиви та речення-вокативи, риторичні запитання та інші), для яких вирішальним критерієм постає інтонація тощо.
Отже, на фоно-просодичному рівні засобами, що репрезентують субєктивно-модальне значення, постають особливості артикуляції та звучання, ширше інтонація та можливі видозміни звуків чи манера мовлення. Зрозуміло, що сама по собі інтонація без інтонованого матеріалу (репліки) не в змозі передавати субєктивно-модальне значення, проте у репліці, навіть якщо в ній вербалізавані вже певні модальні смисли, лише інтонаційне оформлення здатне виразити адекватне її субєктивно-модальне забарвлення. Буде природним покваліфіковувати такі засоби, як імпліцитні, у вираження субєктивно-модальних смислів. Фоно-просодична організація висловлення є вирішальною у вираженні субєктивної модальності саме репліки драматичного дискурсу, оскільки інтонація це релевантна онтологічна характеристика розмовного мовлення, яке у драмі, на нашу думку, постає як його стилізовано-типізоване відбиття. Часто особливості інтонаційного з