Соцiальнi проблеми у ЗМРЖ
Информация - Журналистика
Другие материалы по предмету Журналистика
Першим було прийнято закон УкраСЧни "Про iнформацiю". Цей закон закрiпив право громадян УкраСЧни на iнформацiю, заклав правовi основи iнформацiйноСЧ дiяльностi, визначив систему та джерела РЖнформацii, доступ до неСЧ i статус учасникiв iнформацiйних вiдносин. Основними принципами iнформацiйних вiдносин (ст.5) (2) визнано наступнi:
- гарантованiсть права на iнформацiю;
- вiдкритiсть та доступнiсть iнформацiСЧ та свобода ii обмiну;
- обСФктивнiсть iнформацiСЧ;
- повнота i точнiсть iнформацiСЧ;
- законнiсть та етичнiсть одержання,використання i понюреiння iнформацiСЧ. Основними галузями iнформацiСЧ (ст.17) СФ.:
- полiтична, економiчна, духовна iнформацiя;
- науково-технiчна, соцiальна, екологiчна iнформацiя;
- мiжнародна iнформацiя.
До основних видiв iнформацiСЧ закон вiдносить:
- статистичну iнформацiю,
- iнформацiю про дiяльнiсть державних органiв,
- правову iнформацiю,
- iнформацiю про особу,
- iнформацiю довiдково-енциклопедичного характеру.
Друкованими засобами iнформацii СФ перiодичнi друкованi видання (преса) -
газети, журнали, 6юлетенi, альманахи, тощо та разовi видання з визначеними
тиражами, книжковi видання.
Закон УкраСЧни про "Друкованi засоби масовоi iнформацiСЧ (пресу) в Украiнi
встановлюСФ свободу слова й вiльне висловлення у друкованому виглядi своСЧх
переконань, що гарантуСФться КонституцiСФю Украiни. Вiдповiдно до
вказаного закону це означаСФ право кожного громадянина вiльно та
незалежно шукати, одержувати, фiксувати, зберiгати, використовувати та
поширювати будь-яку iнформацiю за допомогою ЗМРЖ.
Друкованi засоби масовоСЧ iнформацiСЧ СФ вiльними.
Закон УкраСЧни "Про друкованi засоби масовоСЧ iнформацiСЧ (пресу) в УкраСЧнi"
встановлюСФ (ст.З) "неприпустимiсть зловживання свободою дiяльностi
друкованих засобiв масовоi iнформацiСЧ", встановлюСФ неприпустимiсть
використання преси для ;
-закликiв до захоплення влади, насильницькоi змiни конституцiйного ладу або територiальноСЧ цiлiсностi УкраСЧни;
- пропаганди вiйни, насильництва та жорстокостi;
- розпалення расовоСЧ, нацiональноi та релiгiйноСЧ ворожнечи. Заборонено використовувати друкованi ЗМРЖ для:
- втручання в особисте житгя громадян, посягання на СЧх честь та гiднiсть;
- розголошення будь-якоСЧ iнформацiСЧ, яка може призвести до вказання на особу неповнолiтнього правопорушника без його згоди або згоди його представника.
Право кожноСЧ людини на свободу думки, совiстi, релiгiСЧ, переконань СФ СЧСЧ особистою справою i не може регламентуватися законом. Не можна забувати, що вiльне висловлення переконань СФ суспiльним здобутком але, якщо цi переконання спрямованi проти державноСЧ влади, iх розповсюдження пiдлягаСФ обмеженню в законодавчому порядку. Це загальноприйняте правило свiтовоСЧ практики i його дотримання потрiбно перш за все в цiлях державноСЧ безпеки, громадського порядку здоровя, моральностi населення, а також для поваги прав i репуiацiСЧ iнших людей. Саме тому друковане поширення iдей, що можуть завдавати шкоди державi та полiтицi, будь-якоi пропаганди озброСФного захисту "нацiональних iнтересiвтАЭ, закликiв до нацiональноСЧ чи релiгiйноСЧ ненавистi квалiфiкуСФться як пiдбурювання до ворожнечи або насильства та суворо забороняСФться. 21 сiчня 1994 року Верховною Радою був прийнятий Закон "Про державну таСФмницю",його реалiзацiю та механiзм впровадження здiйснюСФ новостворене Мiнiстерство УкраСЧни у справах преси та iнформацii, однiСФю з складових структур якого СФ колишнiй Державний комiтет.
1.1Ефективнiсть i дiСФвiсть преси з питань соцiального захисту населення
Проблема ефективностi преси iснуСФ вiдтодi, як зявилася газета i саме вiд журналiста залежить успiх його матерiалiв. Працiвник ЗМРЖ повинен вмiти майстерно передати iдею, бiль, перекласти це на мову газетноСЧ публiцистики, втiлити СЧх в оглядах i статтях, репортажах i кореспонденцiях, побудованих на фактах мiiевого життя. Отже, вимагаСФться постiйне, безперевне професiйне вдосконалення журналiстських кадрiв. РЖснуе ще одна умова, наскiльки iдентично iдеСЧ будуть сприйтi читачами,- лише на перший погляд вона здаСФться незалежною вiд журналiстiв. Адже, щоб впливати на розум i почуття читачiв, треба знати СЧх iнтелект, духовний свiт, iнтереси, вподобання, тощо.
Факторами журналiстськоСЧ ефективностi СФ :
- обСФктивнi потреби всього суспiльства, чи окремого регiону, в соцiальнозначимiй iнформацiСЧ ;
- теоритичний, iдейний, моральний, професiйний рiвень жрналiстських кадрiв якiсть СЧхньоСЧ роботи ;
- соцiальний склад, рiвень полiтичноСЧ культури аудиторiСЧ, що забезпечують повне сприйнття iнформацiСЧ та iнтенсивний зворотнiй звязок з органами преси (TV, радiо).
Перший фактор СФ визначальним для видавця, журналiста та аудиторiСЧ. Всi вони керуються обСФктивними потребами в соцiальнiй iнформацiСЧ, характер якоСЧ обумовлюСФ конкретна iсторична ситуацiя. Кожен журналiст, готуючи до друку публiкацiю, сподiваСФться на позитивний результат свого виступу в газетi. Кожен редактор, пiдписуючи до друку черговий номер, приблизно уявляСФ розмiр тих змiн в суспiльному життi, якi стануться в наслiдок сприйняття читачем думок i почуттiв, що ними пройнятий виступ газети, прагне задовольнити iнформацiйнi iнтереси за