Соціальна держава
Дипломная работа - Юриспруденция, право, государство
Другие дипломы по предмету Юриспруденция, право, государство
?і та зниженням витрат на виробництво соціальних послуг.
Нарешті, у розвитку соціальної сфери поступово набирає ваги ще один дуже важливий чинник. Йдеться про появу нового субєкта у соціальній політиці, котрим повинен бути і стає громадянин (раніше він був не субєктом, а лише обєктом соціальної політики). Адже коли людина починає платити за соціальні послуги, вона автоматично перетворюється у субєкта із моральним та юридичним правом вимагати належної якості цих послуг. Важливою відмінністю субєкта від обєкта є можливість вільного вибору виду, якості і кількості послуг субєктом, що, зрозуміло, повинне забезпечуватися платоспроможністю останнього [254, с.5-6].
Отже, перефразовуючи відомий вислів, можна сказати, що теорія соціальної держави не догма, а керівництво до дій. Аналіз політики такої держави у гуманітарній сфері дозволяє, на нашу думку, виділити декілька сучасних, взаємоповязаних між собою тенденцій.
По-перше, це тенденція до відмови від організації системи соціальної підтримки в основному на загальнодержавному рівні та передача її на місця, муніципалізація соціального захисту.
По-друге, це явище комерціалізації держави благоденства, внаслідок чого остання, зокрема, втрачає свій суто етатистський характер і набуває, у певному розумінні, змішаної, державно-приватної форми.
По-третє, у діяльності соціальної держави в гуманітарній сфері дедалі виразніше проявляється тенденція до зміщення центра ваги при виконанні соціальних функцій від власне державних установ (першого сектора) до інституцій другого (бізнесу) та третього (недержавні неприбуткові організації) секторів. Відбувається процес доповнення держави загального добробуту елементами суспільства добробуту.
На нашу думку, розширення участі недержавних організацій у виконанні функцій соціальної держави та тенденцію до муніципалізації соціальної політики необхідно розглядати також в аспекті послаблення бюрократизму, який критики соціальної держави небезпідставно вважають одним із найзначніших її недоліків.
Водночас, як видається, слід підкреслити одне принципове положення. Незважаючи на відзначені процеси, держава не має права повністю відмовитись від надання соціальних послуг, цілковито віддавши соціальну сферу на відкуп приватному бізнесу і неурядовим організаціям. Вона є й надалі зобовязана залишатись основним субєктом соціальної політики, відіграючи го-ловну роль у забезпеченні гарантій здійсненності економічних, соціальних і культурних прав своїх громадян. Про це завжди потрібно памятати, розбудовуючи демократичну, правову та соціальну державу, якою прагне стати Україна.
Висновки до розділу 2
1. Значення наукової класифікації соціальних держав полягає, насамперед,у тому, що вона дозволяє конкретизувати уявлення про них настільки, щоб вийти на практично значущі, емпірично фіксовані властивості та риси таких держав.
2. Найбільш вдалою спробою такої сучасної класифікації видається виділення англійськими вченими-суспільствознавцями Н. Фурнісом та Т. Тилтоном (за критерієм масштабності інтервенції держави у соціально-економічну сферу) моделей позитивної держави, власне соціальної держави (держави соціальної безпеки) і держави загального добробуту. Необхідно підкреслити, що, будучи лише моделями, ці види соціально орієнтованої держави ще ніде не були реалізовані повною мірою і відображають лише певні тенденції у соціальній політиці західних держав.
3. Україна, зважаючи на кращі світові надбання у розбудові соціальної держави, повинна сконструювати власну, особливу модель останньої з урахуванням національних історико-політичних, соціально-економічних та ментально-психологічних особливостей.
4. Аналіз тенденцій розвитку та функціонування соціальної держави є необхідною та невідємною складовою частиною дослідження цього динамічного явища сучасності. Серед таких тенденцій на особливу увагу заслуговують наступні:
а) формування і розвиток особливої ділянки обєктивного юридичного права так званого соціального права (у стислому вигляді визначення цього поняття може бути сформульоване у такий спосіб: соціальне право це система юридичних норм, які регулюють соціально-захисні відносини соціальноаліментарним методом) і відповідної галузі законодавства (соціального законодавства);
б) розгортання, інтенсифікація державної діяльності щодо забезпечення соціального партнерства, створення й постійного удосконалення механізму розвязання соціальних суперечностей та конфліктів шляхом переговорів між трьома субєктами (сторонами, партнерами) суспільного виробництва і розподілу: підприємцями (власниками засобів виробництва), найманими працівниками, державою;
в) розширення участі недержавних неприбуткових організацій та приватного бізнесу у виконанні функцій соціальної держави у гуманітарній сфері; доповнення держави загального добробуту елементами суспільства добробуту; комерціалізація держави та муніципалізація її соціальної політики.
Основні наукові результати за тематикою даного розділу опубліковані у чотирьох працях [148, 150, 153, 184].
Висновки
У дисертації представлено теоретичне узагальнення і нове вирішення наукової задачі, яка полягає у тому, щоб подати комплексну характеристику феномена соціальної держави, і тим