Слобідське козацтво і Луганщина
Информация - История
Другие материалы по предмету История
·аворушень людності всередині держави. Так само ніколи не виконували жандармських завдань і нащадки запорожців кубанські козаки. Для цих цілей царат використовував козацькі війська не української національності, найбільше дончаків, які завжди несли цю службу залюбки і з охотою. Першу таку акцію Військо Донське здійснило ще 1705 року, коли за рішенням військового круга понад десять тисяч донських козаків брали участь у придушенні повстання в Астрахані. Повертаючись до походження донського козацтва, треба відзначити те, що у жилах дончаків, безумовно, текла значна частка української крові, зокрема крові запорозьких козаків. Деякі з дончаків уважали себе окремим народом і навіть зверхньо ставились до москалів. Але, незважаючи на це все, донські козаки були москалями за своїм духом, за своїм імперським духом.
На відміну від донського, слобідське козацтво завжди муляло очі царату. Вже цар Петро І 1700 року видав грамоту про те, аби виборні полковники слобідських полків обіймали свої посади до самої смерті. Це було порушенням козацького виборного права. Як уже мовилося, 1732 року, за часів правління цариці Анни Іванівни, був запроваджений поділ слобідських козаків на виборних та підпомічників. Наступний крок у обмеженні козацьких прав був зроблений 1748 року, коли указом цариці Єлизавети слобідським козакам було заборонено вільно переходити до гетьманських козацьких полків, до Війська Запорозького Низового і навіть із одного слобідського полку до іншого. Зрештою, 1765 року слобідські полки були скасовані і замість них було утворено пять гусарських полків. На землях слобідських полків була створена Слобідсько-Українська губернія з центром у місті Харкові. (1835 року цю губернію було перейменовано на Харківську). Зараз же по знищенні козацького устрою розпочалося жалування земель Слобідських козацьких полків. Ось один із безлічі прикладів цього жалування. Генерал-поручник князь Кантемир від своїх підлеглих колишніх козаків захопив без жодної плати землі Богучарської сотні Острогозького полку, а згодом перепродав своїй жінці. Подібні до цього події відбувалися і в Ольшанській, Усердській, Євдаківській сотнях Острогозького полку та у Валуйській сотні Ізюмського полку. В 1780 році більша частина земель колишнього Острогозького полку була включена до складу Воронезької губернії. Були відтяті також північні частини земель Сумського, Охтирського та Ізюмського полків.
Література
- Слюсарський А. “Слобідська Україна”. Харків, 1954.
- Багалій Д.І. Історія Слобідської України. Харків, 1918.
- Дорошенко Д.І. Нарис історії України: У 2-х т. Варшава, 1922-1923.
- Левчук Д. Заснування Московії. Філядельфія, 1979.
- Енциклопедія українознавства / Гол. ред. Володимир Кубіович.: У 10 т. Париж Нью-Йорк, 1955 1984.
- Історія міст і сіл УРСР. Луганська область. К., 1968.
- Історія Українського війська. Львів, 1936.
- Крипякевич І.П. Історія України. Львів, 1990.
- Краеведческие записки. Вып. 1. Луганск, 1993.
- Краєзнавчі записки. Вип. 2. Луганськ, 1993.
- Аркас М. Історія України-Русі. Петербург, 1908.
- Грушевський М. Історія України-Руси. Львів Київ, 1909 1936.
- Король Н. Українське козацтво родоначальник кінного війська Московії Росії. Нью Йорк, 1963.
- Полное собрание русских летописей. Т. 29. М., 1965.
- Радянська енциклопедія історії України. Т. 1-4. К., 1969 1972.
- Церковно-приходская летопись Свято-Троицкой церкви слободы Беловодска, Старобельского уезда, Харьковской епархии. Харьков, 1905.