Славутчина - мій рідний край
Информация - География
Другие материалы по предмету География
?го 1617 року, де згадується село Деражня Воля як один населений пункт. Історики вважають, що поняття "воля" повязувалося у ті часи із прибульцями, які поселялися у маєтностях феодалів на пільгових умовах. Воно існувало для виділення окремих сіл за їх правовим статусом. Як зазначає Ст. Кардашевич, автор монографії з історії міста Ост рога, "князі Острозькі, як і інші пани на Русі, зівсюди скликали і запрошували до себе на "волю" або "свободу" як просто селян-землеробів, так і ремісників, заохочуючи їх наданням різ них свобод і корисних привілеїв". Саме з цих причин на теренах Славутчини зявляються населені пункти з назвою "Воля", "Волиця". Термін волі був від 12 до 20 років.
Села, у назвах яких зустрічається слово "воля", виникали в околицях міст, укріплень, великих поселень. Це дає підстави стверджувати, що до виникнення села Славутина на цій території існувало село Деражня Воля як супутник села Деражня.
Говорити про заснування міста приватними особами можна лише досить умовно, бо жодний привілей не в змозі забезпечити суспільний поділ праці, товарне виробництво і торгівлю. Заснування міста було по суті лиш юридичним оформленням уже доконаного факту виникнення міського поселення із сільського в результаті суспільного поділу праці.
Посилення магнате-шляхетського гніту у І половині XVII століття спричинило збільшення кількості селян, які тікали від феодалів. Більш завзятіші шукали притулку в придніпровських степах і ставали запорізькими козаками, інші сімями йшли у ближчі містечка, надіючись на покращення свого становища. "Після того, як князь Заславський перетворив Деражню на місто Славуту, із ближніх сіл Могиляни, Княжнин, Уздець, Білобережне, Зарудне сюди переселилося 20 сімей селян. Багато з них утікало у Славуту із більш віддалених сіл." Йдеться про втечу кріпаків одних князів на землі інших. Якщо врахувати, що границя маєтків князів Острозьких і Заславських проходила між Славутою і Крупцем, то цілком ймовірно, що селяни князів Острозьких могли тікати у болота та лісові хащі на територію князів Заславських, де і утворилося,село Воля.
Вдале економічне розташування поселення Славути привело до швидкого зростання населення, розвитку ремісництва і торгівлі. За даними податкового реєстру 1635 р. у м. Славутині було 12 шевців, 4 ковалі, 5 бондарів, 4 кушніри, 2 кравці, 2 гончарі, 3 мясники, 10 шинків.2 Цьому також сприяв той факт, що через містечко пролягав сполучний шлях між двома велики ми торговими шляхами: Київ-Чуднів-Полонне-Судилків-Заславль-Острог-Дубно-Радехів та північним торговим шляхом Домбровиця-Сарни-Березне-Корець-Звягель-Житомир. На теренах сучасного Славутського району дорога, що сполучала ці два великих торгових шляхи загальноукраїнського значення, проходила по лінії: Межиріч-Корець-Берездів-Хлапотин/Красностав/-Славута-Заславль. Окрім сухопутного шляху, через Славуту пролягав і водний торговий шлях по р. Горинь.
Дата заснування міста (близько 1634 р.) вказана у збірнику "Волинські єпархіальні відомості" під редакцією М. І. Теодоровича, виданого наприкінці XIX століття. Чи справді місто Славута таке юне? Є підстави поставити це під сумнів уже хоча б тому, що природні умови для розміщення міста тут надзвичайно сприятливі (річки, вода, ліси, пагорби).
У книзі "Исторический очерк Вольши Л. Крушинского описані історичні події на Волині, починаючи з XIII століття. Йдеться тут, зокрема, про приєднання Волині до Польщі внаслідок Люблінської унії: "На Люблінському сеймі (1569 р.) південне-західна Русь, яка включала в себе воєводства: Волинське, Брацлавське і Київське, відділена від Литви і включена до складу Польського королівства" (ст. 91). І далі: "Першим наслідком приєднання Волині до Польщі був ... поділ її на три повіти: Луцький, Володимирський і Кременецький... До Кременецького повіту причислені такі місцевості: Кременець... Збараж, Волочиськ, Базалія, Красилів, Старокостянтинів, Острожінь, Любар, Полонне, Лабунь, Зеленці, Судилків, Славута, Заславль, Ляхівці, Човгань (нині Теофіпрль), Ямпіль..."(ст.92). З наведених вище цитат випливає, що у 1569 році уже була Славута. Отже, наше місто старше принаймні на 65 років, ніж вважається досі. Не виключена можливість, що Славута старіша і від цієї дати.
Додаткових досліджень потребує питання і про те, де саме > зародилося місто Славута. До такого висновку спонукають, зокрема, документи з історії міста, які зберігаються у Житомирському обласному архіві. У його фондах (фонд 1111, опис 1, справа „ 572) виявлено документи справи від 1922 р. про привласнення райкомунгоспом колишніх будинків князя Сангушка за межами міста. Згідно поданого у справі переліку "будинки князя Сангушка, що за межами міста, які захопив райкомунгосп", розміщалися по сучасних вулицях Леніна, К. Лібкнехта, Дзержинського, Одухи, Середня гребля, Радянська, Хмельницького та Кірова. Так, по вул. Деражнянський (Леніна) перелічені будинки "2 14,16 (будинок з кузнею), 18 (пивоварня з прибудовами), 20 (приміщення згорілої лікарні), 22, територія колишньої суконної фа брики з будинками 3 і 5, 7 (будинок з садибою і флігелем), 917, 23". (На території згорілої фабрики тепер стоїть будинок № 19, а на території лікарні будинок № 44).
Якщо перелічені вище вулиці не входили до території міста, то яка ж територія сучасної Славути вважалася містом? Відповідь на це дає доданий до заяви план міста 1906 року в таких межах: лівий берег Нижнього ставка, провулок Партизанський, церква, початок вул. Дзержинського, Робітничий провулок, прав