Славутчина - мій рідний край
Информация - География
Другие материалы по предмету География
°ються кістки свійських та диких тварин. Знайдено багато знарядь праці: серпи, ножі, сокири, зернотерки тощо, виготовлені з каменю. Серед найцінніших знахідок глиняні пряльця і прикраси з кісток, вудила із заліза, які не залишають сумніву в тому, що місцевому населенню на той час уже було відоме залізо.
Предмети, знайдені при археологічних розкопках, дозволяють скласти досить ясне уявлення про побут і ведення господарства племенами, які жили тут у старовину. Зернотерки, примітивні камяні жорна, відбитки зерен на кусках опаленого глиняного посуду свідчать про розвиток землеробства, а велика кількість знайденого посуду про розвиток гончарства. Заліз ні вудила, кістяні прикраси, очевидно, завезені сюди з інших місць, говорять про торговельні звязки з сусідами, ймовірно, більш південнішими племенами.
Памятка, виявлена недалеко від Славути, зацікавила вчених-істориків. Вони довго не могли розкрити таємниці лісних горбів. Лише детальне вивчення їх структури, аналіз речей, знайдених при розкопках, дозволяє висловити деякі припущення. Відомо, що в багатьох словянських народів був розповсюджений звичай, згідно якого початок сівби, жнив та інші важливі в житті людей події відзначалися святами. Богам, від яких, на їх думку, залежала доля врожаю, приносили жертви: їжу, знаряддя праці, посуд, прикраси. І все присипали шаром землі. Це повторювалося з року в рік, а віра в святих, в їх могутність передавалась з покоління в покоління."
- Легенди про місто
Важко розкриває таємницю своєї назви наше місто. Дослідники по-різному тлумачать і його первісну назву "Славутина" і пізнішу "Славута", виходячи з того, що найчастіше міста, села, укріплення іменувалися в минулому за певною їх прикме тною ознакою або за належністю.
За однією з легенд назва міста "Славутина" походить від слів "славна" та "утина" сховище, куди можна втекти (утекти). Таке пояснення назви не витримує критики з огляду на те, що не міг засновник міста князь Заславський назвати його в честь кріпаків, які тікали від своїх феодалів.
Легенда про те, що назва міста походить від слів "славна" і "гута", не досліджена, наявність гутництва (скловиробництва) в нашому краї у часи заснування міста історичними джерелами не підтверджується, хоч цілком можливе через наявність сировини.
Окремі автори повязують походження назви з міста його географічним середовищем. Мовознавець О. М. Трубачов вважає, що слово "славутина" архаїчне і що воно має за основу індоєвропейське слово "клеу". Внаслідок трансформації на словянському мовному ґрунті звука "к" у звук "с" та звука "е" в звук "о", який згодом трансформувався в "а", виникло слова "слав". Топонім "слав" поширений у словянських народів. Це слово прасловяни вживали у значенні "текти", а іменникові його форми означали "потік", "річка". Давнє значення цієї основи забулося, а за звуковою подібністю словяни стали ототожнювати її з прикметником "славний" у розумінні "славетний", "гарний". Так, у піснях та думах річка Дніпро часто іменується Славутою, Славутичем, Ймовірно назву міста повязати з розташуванням його у гарній або славній місцевості.
Шукаючи джерела походження назви міста Славути, маємо памятати, що місто засноване польським князем Заславським, а тому назва може мати польське коріння або бути повязаною з княжим родом. Цікава версія походження назви виникла під час розмови авторів книги з жителькою міста Рівне. У період заснування Славути існувало місто Заслав, що належало князі вському роду Заславських. Засновуючи нове місто, князь, можливо, і його захотів найменувати в честь свого роду. Зробити це було не важко, якщо у прізвищі відкинути перший склад і додати суфікс "утин". Є ж у нашому краї села Мирутин, Правутин. Виникла прекрасна назва міста "Славутин", "Славутина", "Славута"! Просте і, можливо, найвірогідніше пояснення походження назви тепер славного міста Славути.
- Про заснування міста Славута
За одними джерелами Славута, як село, засноване біля 1634 року на місці існуючих тут до того часу поселень Деражня і Воля. Це нове поселення називалося Славутина і належало князям Заславським. Як маєтність князя Владислава Домініка Заславського під назвою Славутина воно згадується в актах 1650, 1651, 1653 років. Заснував село Славутину князь Хризостон Заславський, якому належали ці села.
Виявлений молодим істориком В. В. Берковським в Краківському архіві (Польща) документ дає нам конкретну дату заснування міста Славути 25 квітня 1633 р. Цього числа виданий князем Юрієм Заславським привілей такого змісту: "Шляхетному пану Авелю Тошковському слузі моєму даю цей мій лист рукою моєю підписаний, печаткою стверджений, на осадження містечка Славутин на ґрунтах моїх Новозаславських". Містечко отримало привілеї, серед яких право на проведення щотижневих торгів і річних ярмарків, право на огородження міста муром і на будівництво фортифікаційних спо руд. Однак поряд з привілеями на міщан накладалися й повинності Вони зобовязані були підтримувати у доброму стані панські млини, що розташовувалися вздовж річок, ремонтувати будівлі та греблі, виходити на толоки, виконувати роботи гужовим транспортом.
В архіві Кракова у Польщі, куди вивезено Славутський архів роду князів Сангушків, зберігся список втрат від татарської на вали на наш край 23 лют?/p>