Система оплати праці працівникам бюджетних установ та шляхи її удосконалення
Курсовой проект - Экономика
Другие курсовые по предмету Экономика
начення набуває адаптація державою заробітної плати до зростання вартості житла і соціальних послуг (медичних, освітніх, культурних тощо). Для цього держава має здійснювати, перш за все, активне втручання в процес зниження купівельної спроможності заробітної плати. З моєї точки зору, держава повинна здійснювати необхідні заходи щодо запуску механізму формування ринкової ціни послуг робочої сили [13].
Висновки
Питання оплати праці є ключовим у системі соціально-економічних відносин, оскільки стосується інтересів основної частини населення країни та впливає на всі сфери суспільного життя.
У той же час вітчизняні стандарти оплати праці надто низькі.
Оплата праці, яка складає основу доходів населення, залишається надто низькою для виконання її основних функцій, її міжгалузева диференціація надто високою, а міжкваліфікаційні розбіжності надмірними в галузях з високою оплатою праці і такими, що межують із зрівнялівкою, у галузях з низькою заробітною платою, передусім у бюджетній сфері. Низькі стандарти оплати праці та відсутність безпосереднього звязку між заробітками та ефективністю праці впливають на зниження економічної та трудової активності.
23 вересня поточного року Верховною Радою України прийнято Закон України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо строків виплати заробітної плати (№2559-VI), яким внесено зміни до ст.115 Кодексу законів про працю України та ст.24 Закону України Про оплату праці.
Серед новацій варто відмітити, що заробітна плата має бути виплачена не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.
Окрім того, визначено розмір заробітної плати за першу половину місяця, що не може бути менше оплати за фактично відпрацьований час з розрахунку тарифної ставки (посадового окладу) працівника.
Основною формою оплати праці в бюджетних установах є погодинна, яка має два різновиди штатно-окладну й погодинну системи оплати.
Штатно-окладна система оплати праці передбачає встановлення кожному працівникові місячного окладу (ставки) відповідно до посади, яку він обіймає, та інших факторів
Почасова форма оплати праці в бюджетних установах має дві системи просту почасову й почасово-преміальну. Ступінь поширення останньої в бюджетних установах визначається їхніми фінансовими можливостями.
Основна заробітна плата це винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норм часу, виробітку).
Додаткова заробітна плата являє собою винагороду за працю понад установлені норми, за трудові успіхи й винахідливість та за особливі умови праці.
До інших заохочувальних і компенсаційних виплат належать виплати у формі винагороди за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами й положеннями, компенсаційні та інші грошові й матеріальні виплати, які не передбачено актами чинного законодавства або такі, що здійснюються понад установлені зазначеними актами норми.
У бюджетній сфері України зайнято понад 18% усіх працюючих в економіці. Середній заробіток становить 70% від рівня заробітної плати в цілому по економіці і 53% по промисловості. Подібного відставання бюджетних галузей за рівнем оплати в інших країнах немає. У КНР заробітна плата в освіті, культурі, мистецтві, майже дорівнює середній по економіці, у Чехії у зайнятих в охороні здоровя, освіти -95%, Латвії -7678%, Великій Британії -95115;, Словенії -111115; Мексиці -140155%. У доларовому виразі заробітна плата працівників бюджетної сфери становить у Росії -75150 дол., Великій Британії 825900, США - 2800-3000, Японії -39004100. В Україні -80 110 доларів. Чисельність працівників бюджетної сфери (без врахування працівників органів державного управління) у вересні 2008 році становила 3,32 млн. осіб, у тому числі в освіті 1,62 млн. осіб, сфері охорони здоровя та надання соціальної допомоги 1,26 млн. осіб, у сфері культури та спорту, відпочинку та розваг 0,29 млн. осіб, досліджень та розробки 0,15 млн. осіб.
Встановлені постановами Кабінету Міністрів України розміри посадового окладу (тарифної ставки) працівника першого тарифного розряду ЄТС відповідали розмірам мінімальної заробітної плати, затвердженим законами про державний бюджет на 2005 та 2006 роки, і становили: з 01.09.2005 332 грн., з 01.01.2006 -350 грн., з 01.07.2006 375 грн. та з 01.12.2006 400 гривень. Розмір мінімальної заробітної плати: з 01.04.2007 420 грн., з 01.07.2007 440 грн., з 01.10.2007 460 грн., з 01.01.2008 515 грн., з 01.04.2008 525 грн., з 01.10.2008 545 грн., з 01.12.2008 605 гривень.
Тобто, рівень мінімальної заробітної плати зростав на 18, 25, 25, 20, 20, 20, 55, 10, 20 та 60 гривень відповідно.
Зробивши розрахунки, можна сказати, що на кінець 2005р. розмір мінімальної заробітної плати складав 73,3% прожиткового мінімуму для працездатної особи, на кінець 2006р. 79,2%, 2007р. 81%. Розмір мінімальної заробітної плати на кінець 2008р. визначено 605 грн. або 90,4% прожиткового мінімуму.
У вересні 2008 року заробітну плату нижче середньої в економіці (1916 грн.) нараховано 73%. працівників освіти, 78%. працівників сфери культури і спорту і 87% працівників сфери охорони здоровя та соціальної допомоги.
У 2007 році, при зростанні номінальної заробітної плати проти попереднього року на 29,7%, реальна заробітна плата збільшилась всього на 12,5%, в січні-вересні 2008 року, при збільшенні номінальної заробітної плати на 37,6%, зростання реальної заробітної плати склало всього 8,4%[
Незважаючи на зростання номінальної заробітної плати, рівень оплати праці в сфері освіти, охорони здоровя, соціального захисту, культури та спорту