Система забезпечення психолого-педагогічного супроводу розвитку мовленнєвих здібностей дошкільників у процесі їх мовленнєво-творчої діяльності
Информация - Педагогика
Другие материалы по предмету Педагогика
РЕФЕРАТ
Система забезпечення психолого-педагогічного супроводу розвитку мовленнєвих здібностей дошкільників у процесі їх мовленнєво-творчої діяльності
Вступ
Підвищення рівня освіти в Україні передбачає, насамперед, засвоєння дітьми у процесі виховання і навчання загальної та національної культури, адже система освіти повинна спрямовуватися на підготовку не просто високоосвічених, а й висококультурних громадян. Саме тому останніми роками в галузі дошкільної освіти відбуваються реформаційні процеси, спрямовані на досягнення рівня найкращих світових стандартів. Особливого значення набуває системний підхід до вивчення державної мови в усіх змістових лініях дошкільної освіти.
Якщо в попередні роки головна увага приділялася формуванню окремих мовленнєвих умінь та навичок на основі елементарного усвідомлення мовних явищ, то метою сучасної лінгводидактики на етапі дошкільного дитинства є виховання мовної особистості, тобто формування особистості, яка адекватно, доречно, вільно і творчо застосовує мову в різних ситуаціях буття задля реалізації власних мовленнєвих завдань.
У перші роки свого життя дитина оволодіває унікальним скарбом мовленням, що дає їй змогу називатися людиною, зв?язує воєдино її минуле, сучасне й майбутнє, забезпечує спілкування, порозуміння, взаємодію з іншими людьми загалом і найближчим оточенням зокрема. Отже, роль мови й мовлення у становленні особистості, її успішному функціонуванні в різних умовах життєдіяльності складно переоцінити.
Центральним завданням у дошкільному дитинстві є розвиток зв?язного мовлення, під час якого реалізується головна функція мовлення комунікативна. Проте якість зв?язного мовлення залежить від рівня розвитку всіх сторін мовлення (фонетичного, лексичного, граматичного), у ньому виявляються всі досягнення дошкільника в опануванні рідного мовлення.
Одним з дієвих чинників, що якісно поліпшують мовленнєвий розвиток дитини є його мовленнєво-творча діяльність.
Творчість у дитинстві не самоціль, а засіб та умова всебічного гармонійного розвитку, виявлення свого розуміння довкілля, власного ставлення до нього.
Учені відзначають своєрідність, унікальність творчих актів і продуктів дитячої художньої творчості, виділяють їхні специфічні риси, такі характеристики, як художня щирість і безпосередність відображення навколишнього світу в продуктах діяльності.
Мета даної роботи:
- Обґрунтувати суттєвість проблеми, ступінь її впливу на результативність освіти в концепції розвитку мовленнєвих здібностей дошкільників.
- Презентувати технологію розвитку мовленнєво-творчих вмінь і навичок на засадах особистісно-орієнтованого підходу.
- Провести аналіз методів та засобів розвитку.
- Розробити систему діагностики сформованості мовленнєво-творчих здібностей дошкільників.
1. Теоретичні аспекти проблеми
Більшість досліджень із розвитку дитячої творчості, в якій би галузі вони не проводилися, спрямовані на встановлення звязку між творчими процесами, розвитком інтелектуальних здібностей і мовленням.
Проблема розвитку уяви і творчості у вітчизняній науці досліджувалася у звязку з розвитком творчих здібностей у пізнавальній та емоційно-вольовій сфері (ВенгерЛ.А., КостюкГ.С., Кулачківська С.Є.), в ігровій діяльності (АртемоваЛ.В., Ельконін Д.Б.), формуванні творчості в різних видах художньої діяльності (Вєтлугіна Н.О.КазаковаТ.Г)
Винятково важливу роль у формуванні та розвитку мовленнєвої діяльності дошкільників відіграє художня література. Колискові пісні, казки це не просто засоби розваги, а історично вироблені форми розвитку людських почуттів і людської уяви. Отже, дане експериментальне дослідження має на меті сформувати мовленнєві здібності дітей з опорою на розвиток мовленнєвотворчих умінь та навичок, покликана забезпечити національну спрямованість освітніх впливів, мовну компетентність дитини-дошкільника, максимальну мовленнєву активність субєкту навчання, прискорення темпів розвитку мовлення, розвиток чуття мови.
Сприймання літературних творів, усвідомлення їх змісту і засобів художньої виразності розглядалося в різних аспектах. За даними досліджень, процес сприймання творів мистецтва вимагає певної творчості, він пов?язаний з активною відповідною позицією того, хто сприймає (Бахтін М.М., ВиготськийЛ.С.), логіки викладу вчинків героїв художнього твору (ГуровичЛ.М.) Художнє сприймання повинно бути ?мислячим? (ЯкобсонП.М.), воно містить усвідомлення ідейного змісту, естетичну оцінку літературного тексту і наступний емоційний відгук.
Вчені доводять, що на основі аналізу літературного твору в єдності його змісту і художньої форми, а також на основі активного засвоєння засобів художньої виразності в дітей розвивається поетичний слух, вони оволодівають здатністю розрізняти жанри, розуміти їх особливості, звязок компонентів художньої форми і змісту твору, відчувати виразність художнього мовлення, а також створювати власні твори. Мовленнєва творчість один з найскладніших видів дитячої творчості.
За визначенням Н.Гавриш, мовленнєвотворча діяльність це така творча діяльність, у якій через складання різних типів зв?язних висловлювань дитина відбиває почуття, уявлення, враження, образи уяви, навіяні художніми творами, сприйманням довкі